Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Упродовж останнього півстоліття спроможність економіки Сполучених Штатів до створення нових робочих місць знижувалася шаленими темпами. Лише в 1990-ті роки вона змогла — і то незначною мірою — втриматися на рівні попереднього десятиліття в плані створення робочих місць, та й то, головним чином, завдяки технологічному буму, який стався в другій половині 90-х. Спад, який розпочався в 2007 році, й подальша економічна криза обернулися справжньою катастрофою для створення робочих місць у 2000-х роках; а скінчилося те десятиліття, фактично, з тими самими показниками кількості робочих місць, що були в грудні 1999 року. Одначе навіть перед тим, як почався Великий Спад, було зрозуміло, що перше десятиліття нового століття продемонструє найгірший процент зростання зайнятості з часів Другої світової війни.

Як показано на рисунку 2.6, на кінець 2007 року кількість робочих місць в економіці зросла лише на 5,8 %. Екстраполюючи цю цифру на все десятиліття, ми можемо припустити, що якби економічної кризи не сталося, то 2000-ні роки, скоріш за все, завершилися б із 8-відсотковим показником створення нових робочих місць, який становив би менше половини того показника зростання, який мав місце в 1980–1990-ті роки.

Такі жалюгідні темпи створення нових робочих місць є особливо тривожними у світлі того факту, що наша економіка має генерувати велику кількість нових робочих місць — від 75 тисяч до 150 тисяч щомісяця, залежно від поглядів економістів на цю проблему — лише для того, щоби встигати за зростанням кількості населення [30]. Навіть якщо взяти за орієнтир меншу з двох прогнозованих цифр, то все одно в підсумку матимемо, що перше десятиліття двадцять першого століття недодало близько 9 млн робочих місць.

Дані недвозначно свідчать, що коли спад посилає економіку в нокдаун, то з кожним разом ринку робочих місць потрібно дедалі більше часу для відновлення. Тимчасові звільнення змінилися безробіттям під час циклічного підйому економіки. Після проведення відповідного аналізу даних автори звіту, складеного Клівлендським федеральним резервним банком, виявили, що останні спади економічної активності супроводжувалися різким зменшенням кількості робочих місць, які змогли знайти собі звільнені робітники під час відновлення економічної активності. Іншими словами, проблема не в тому, що під час економічного спаду ліквідовується дедалі більше робочих місць. Проблема полягає в тому, що під час відновлення економічної активності цих робочих місць створюється дедалі менше. У грудні 2007 року після початку Великого Спаду показник безробіття продовжував зростати протягом майже двох років, і в підсумку, зрісши аж на 5 %, сягнув позначки 10,1 %. У своєму аналізі Клівлендський федеральний резервний банк виявив, що дедалі більші труднощі, з якими стикалися робітники під час пошуків нової роботи, в 95 % випадків були причиною того 5-відсотковго злету показника безробіття [31]. Це ж, своєю чергою, призвело до гігантського сплеску показника тривалого безробіття, що сягнув найвищих показників 2010 року, коли 45 % робітників залишалися без роботи понад півроку [32]. На рисунку 2.7 показано кількість місяців, які знадобилися для відновлення ринку праці після нещодавніх економічних спадів. Результатом Великого Спаду стало потворне відновлення, яке не супроводжувалося створенням нових робочих місць; лише в травні 2014 року — аж за шість із половиною років опісля спаду — показник зайнятості повернувся до того рівня, який передував цьому спаду.

Тривале безробіття — це проблема, яка призводить до деградації. З часом робочі навички забуваються; збільшується ризик того, що робітники розчаруються і втратять віру у власні сили, до того ж багато роботодавців активно дискримінують тих, хто подовгу не мав роботи, часто відмовляючись навіть розглядати їхні резюме. І дійсно, практичний експеримент, здійснений Рандом Ґаядом, кандидатом економічних наук з Північно-Східного університету, засвідчив, що здобувач робочого місця, який пробув без роботи нетривалий час і який не має належного досвіду роботи в промисловості, має, на диво, більше шансів отримати запрошення на співбесіду, ніж той здобувач, який має необхідний досвід, але пробув без роботи понад півроку [34]. Автори окремого звіту Інституту міста виявили, що безробітні з тривалим «стажем» нічим не відрізняються від інших робітників, і що коли людина потрапляє до категорії тривало безробітних (і страждає від тавра, неминуче пов’язаного з перебуванням у цій категорії), то це часто трапляється лише тому, що людині просто не поталанило [35]. Якщо станеться так, що ви втратите роботу в особливо несприятливий період, а потім вам не вдасться знайти нову роботу до того, як сплине той лячний піврічний термін (а така можливість цілком реальна, якщо економіка входить у ступор), то з того моменту ваші шанси на знаходження нової роботи різко знижуються, незалежно від рівня вашої кваліфікації.

Різке зростання нерівності

Розрив між багатими та всіма іншими постійно зростав, починаючи з 1970-х років. Протягом 1993–2010 років понад половини всього приросту національного доходу Сполучених Штатів прийшлося на родини, що входять до горішнього 1 % в шкалі розподілу доходів [36]. І відтоді ситуація лише погіршувалася. В аналітичному звіті, що його опублікував у вересні 2013 року економіст Емануель Саєц із Каліфорнійського університету, що в місті Берклі, підсумував, що приголомшливі 95 % усього приросту доходів протягом 2009–2012 років були привласнені одним процентом найбагатших громадян [37]. Навіть опісля того, як рух «Захопи Волл-стріт!» поступово стих, дані свідчать вельми недвозначно,