Читати книгу - "Після злучення тварина сумна"

люди навколо. Це морозиво і ви.

— І я? — здивовано запитав чоловік.

— Так, і ви. Я знала, що ви до мене підійдете, а я скажу вам: «Це вже колись було». Бо це вже колись було. Тільки тоді, замість прожекторів, сяяли факели, а ви були вдягнені в золотий панцир. Так само, як і зараз, виступала співачка, і всі люди, що були у палаці, збожеволіли від її пісні, підхопили на руки і кудись потягли. Лишилися тільки ви і я. І ви підішли до мене, а я вам сказала: це вже колись було. Тільки це було багато років тому.

— Bсe вже колись було, — сказав чоловік.

— Так, усе на землі повторюється, і ці видіння не беруться з небуття. Нема нічого нового на землі. І ви колись уже були, і я, і все це колись уже було.

— А що буде далі? — запитав чоловік.

— З ким?

— З нами.

— А далі я зникну, — з усмішкою промовив янгол.

— І ми більше ніколи не побачимось?

— Не знаю.

— Але ж якщо ця зустріч відбулася, отже вона для чогось потрібна?

— Авжеж, — знов усміхнулась вона, — не буває на Землі жодної випадкової зустрічі. Але я не відаю задуму того, хто дарує людям ці стрічання. І що буде далі, я не знаю. Просто не бачу далі нічого. Я зараз піду, а ви залишитесь. Це я бачу. А що буде далі, не знаю.

З тими словами янгол поставив піалу з морозивом на порожній столик і пішов, сяючи прозорими шатами і розбризкуючи довкруж золоті іскри. А чоловік лишився стояти, дивлячись йому услід.

А назавтра був ранок. Чоловік прокинувся у своїй спальні, де крізь тонкі тюлеві фіранки і вітражні шибки пробивалося сонячне світло і лягало на підлогу строкатими квадратами. Потягнувшись рукою до рурки телефону, він натиснув на кнопочки, які зіграли електронну гаму ля-сі-до-до-ре-мі-соль:

— Усіх хлопців до мене, — наказав комусь коротко і сухо.

Через годину в тренажерному залі, де чоловік зазвичай робив зарядку, зібралося півтора десятка кремезних хлопців у темних костюмах..

— Хто був зі мною вчора в найт-клубі? — запитав чоловік, обтираючи спітнілий карк махровим рушником.

— Ну ми були, — обізвався поодинокий голос.

— Хто ми?

— Ми з Чілі. Ти що нічого не пам'ятаєш?

— Я пам'ятаю все, — відрубав чоловік. — Краще скажіть: хто з вас бачив ту жінку, до якої я підійшов після виступу Примадонни, і з якою хвилин п'ять по тому розмовляв?

Зависла німа тиша.

— Що, ніхто не бачив?

Усі мовчали.

— Ну, так от, мені байдуже, як ви її знайдете, але даю вам максимум дві доби. Поїдьте у «Голівуд», поспитайте барменів чи когось іще, мені байдуже. Мені потрібно, щоб ви розшукали ту жінку, з якою я вчора розмовляв після виступу Примадонни. Тому, хто її знайде, десять штук одразу і відпустку на два тижні.

Усі мовчки розійшлися.

Зустріч друга

Як її знайшли, то хай нікого не обходить, не таке вже й велике місто Київ.

До чоловіка прийшли хлопці й сказали:

— Звати її Дарина Янгельська. Двадцять вісім років. Родом зі Львова. Розлучена. Дітей нема. Закінчила Київську художню академію. Працює художником-дизайнером у рекламного агентстві «Фреш-н-рол», а також у кіно. У «Голівуді» теж підробляє художником різних шоу. Нині з українського боку стиліст-художник фільму «Дорога після доїду слизька», який знімають американці на «Укртелефільмі».

Чоловікові хотілося сказати хлопцям, що ангели не працюють художниками на «Укртелефільмі». Вони мають крила і спускаються до нас із небес. Проте він цілком по-земному запитав:

— Де вона зараз?

— На студії, — була відповідь.

— Машину мені.

Був переддень свята всіх жінок — Восьмого березня. Квіти на Бессарабці коштували майже утричі дорожче, ніж зазвичай. Десь близько дванадцятої дня, коли торгівля була в самому розпалі, і чверть торгового залу буяла духмяним різнобарв'ям приголомшливих букетів, до ринку з боку вулиці Басейної підкотили два чорних джипи «Мерседес» типу «кубік».

Того дня усім, хто торгував на Бессарабці трояндами, здорово поталанило. Опівдні між рядів, де торгували квітами, з'явилося четверо кремезних хлопців. Вони скуповували троянди. Притому не торгувалися — брали за ціну, яка називалася першою. Як потім прикинули торговці, а це були здебільшого вихідці з Кавказу, за всі троянди хлопці заплатили близько трьох тисяч доларів. Справді, дива відбувалися у той день.

Оберемки троянд хлопці носили