Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

було приємно. (І як усе-таки чоловіки ласі на жіночі принади!) Коли Рольська не з'явилася до обіду, молодий граф був злегка засмучений і поцікавився причиною її відсутності.

— У графині легке нездужання, і вона попросила у всіх пробачення за свою відсутність, — повідомила мати.

— Побажайте їй якнайшвидшого одужання.

Найближчі кілька днів граф Станіслав і графиня Олена стали вранці прогулюватися по парку. Вона весело щебетала, розхвалювала його на всі лади, млосно закочувала очі, ніжно тримала під руку, сміялася, коли він жартував, одним словом, спокушала як тільки могла.

Через тиждень після приїзду Рольської в маєток Потоцьких було влаштовано вечерю з танцями.

— Графе, сподіваюся, ви не залишите мене нудьгувати цього вечора, — шепнула графиня Олена Потоцькому перед танцями. — Кажуть, ви прекрасний танцюрист.

— Ну що ви, графине, — трохи зніяковів молодий чоловік. Він, звичайно, був задоволений таким компліментом. — Це хтось наговорює на мене. Хоча, якщо ви покажете мені кілька па, я спробую вас не розчарувати.

— Залюбки, дорогий Станіславе. Можна я вас так називатиму?

— Зробіть ласку, графине.

Вечір пройшов дуже весело, Станіслав справді був прекрасним танцюристом. Графиня розчервонілась і час від часу кликала слугу з шампанським, пила сама і стежила, щоб і Потоцький утамовував спрагу. Після танців Станіслав вийшов у парк подихати свіжим повітрям. Несподівано йому стало сумно, що на вечорі не було його коханої Гертруди, і він вирішив завтра ж вирушити в Сушно. Коли молодий граф, підбадьорений своєю думкою, вирішив повернутися в будинок, він почув на терасі голоси матері і графині Олени. Станіслав був вражений почутим.

— Я думаю, момент настав. Сьогодні ввечері він буде в моїх обіймах, — впізнав він голос графині Рольської.

— Я сподіваюся на ваш талант, — відповіла мати. — Ми будемо напоготові.

«Ось воно що, — подумав про себе розгніваний Потоцький. — Тому до мене була така пильна увага. А я уявив, що справді вартий хоч частини тих компліментів, які посипалися на мою голову за останні дні. Тим гірше для вас, графине».

Щойно мати з гостею пішли в будинок, Станіслав попрямував до себе, але дорогою зазирнув до Пелагеї, перекинувся з нею кількома словами. Потім викликав до себе карлика Вільгельма, дав тому якісь вказівки і почав готуватися до сну.

Через півгодини у двері тихенько постукали, після запрошення вони відчинилися. У спальню увійшла графиня Олена. Вона була в прозорому рожевому пеньюарі, надягнутому на оголене тіло. Після почутого напередодні Потоцький визнав можливим включитися в гру, і тому не тільки не відвів очей від оголеної жінки, а навпаки, почав зухвало її розглядати. Вона була дійсно гарна! Уже сформована жінка, в самому розквіті жіночої чарівності, з дивовижними формами! Високі груди, тонка талія, округлі плечі не могли не викликати захоплення.

— Сьогодні дивовижний вечір! — як ні в чому не бувало вимовила Олена. — І я зовсім не можу заснути. Дозвольте побути у вашому товаристві, дорогий графе.

— О звичайно, дорога графине, — вторив їй Станіслав, продовжуючи пожирати тіло гості очима.

— Чому ви так дивитесь, я вам подобаюсь?

Потоцький зробив невелику паузу, а потім відповів:

— Більш ніж, дорога Олено.

— І що ж ми з усім цим робитимемо? — загадково запитала молода жінка.

— Я думаю, вихід один, — Станіслав очима показав на своє ложе.

— Ви не поспішаєте? Може, не варто?

— Думаю, що ми вже обидва готові до цього. Але для початку я хочу, щоб ви скинули з себе останній одяг, який приховує ваше дивовижне тіло, і станцювали переді мною.

— Допоможіть же мені тоді, мій спокуснику.

Станіслав допоміг жінці повністю роздягтися і сів у крісло. У танці Олена була ще прекраснішою. Після цієї вистави граф заплескав у долоні, взяв графиню за руку і підвів до свого широкого ліжка.

— Лягайте, графине, я буду через хвилину, мені потрібно привести себе до ладу.

— Я чекаю з нетерпінням.

Він загасив свічки і пройшов до сусідньої туалетної кімнати. Через кілька хвилин двері відчинилися.

— Станіславе, чому так довго? — капризно запитала Олена.

— Іду-йду, дорога графине.

Через хвилину після того, як він прошмигнув до неї під ковдру, двері раптово відчинилися, і в кімнату ввірвалися, інакше й не скажеш, кілька людей. На чолі натовпу була мати Анна Ельжбета, за нею — батько, фрейліна Оксана, яку мати тягла за руку, і сестра Людвіка. Рішучим кроком мати попрямувала до ліжка і зірвала ковдру.

Крик подиву з вуст не лише матері, а й графині Рольської прокотився палацем. Поруч з Оленою лежав оголений карлик Вільгельм. І тільки батько Франц Селезій спочатку усміхнувся, а потім голосно зареготав.

Незважаючи ні на що, він був гордий за свого сина!

Наступного дня графиня Рольська спішно покинула маєток Потоцьких, а Станіслав відправився в Сушно. Він вирішив не розповідати коханій про те, що трапилося. По-перше, їй це навряд чи принесе задоволення, а по-друге, йому самому було неприємно, що мати та, можливо, і батько вирішили його так підставити. Але Гертруда вже про все знала, адже на цій виставі була присутня Оксана. Мати Станіслава була впевнена, що дівчина обов’язково постарається доповісти про побачене своїй подрузі. І хоча Анна Ельжбета приставила до Оксани вірну собі фрейліну, щоб та не проговорилася, дівчина примудрилася написати коротенького листа і відправити його Гертруді.

А що ж наш карлик Вільгельм? Він ходив у героях. У черговий раз спрацював його артистичний талант — імітація голосів. Він неодноразово вводив в оману не тільки слуг і фрейлін, а й графа Станіслава. Тому молодий Потоцький і використав Вільгельма в цьому розіграші. Карати його було ні за що, але Вільгельм усе-таки намагався не попадатися на очі господарям.

А Гертруда була щаслива, що Станіслав кохає її гаряче й віддано! Звичайно, їй дуже хотілося дізнатися подробиці події, але розпитувати коханого вона вважала нетактовним. Молоді люди взялися за руки і пішли гуляти в парк.