Читати книгу - "Обережно, діти!"

подобається моє «прівєт», то вже її проблема. У нас у класі всі так вітаються.

Це Софійка у всьому винна. У нас колись була кішка. Мене ще тоді не було. Інакше все було б по-іншому. В мами був день народження, і їй принесли багато квітів. Софійка вирішила поставити їх у мамину найулюбленішу вазу. Ваза злетіла з серванта на підлогу. Софійка сказала, що це була кішка. З того часу у нас коти не водяться.

Завтра у Софійки вечірка. Вона знову годину висіла на телефоні. Я б радше сказав, лежала на телефоні. Софійка завжди розмовляє лежачи на животі. Вона розгортає перед собою книжку, бере в руки олівець і вирішує найважливіші питання. Зате коли я її про щось прошу, вона каже «відчепися» або «я не маю часу», або «що не бачиш, що я працюю?» А я не бачу, тому й прошу. Тепер уже не прошу, бо знаю, чим це може закінчитися.

– Роби сам. Софійка мусить виконувати уроки! – гукає мама з іншої кімнати, і я знову затримуюся під Софійчиними дверима.

Беру ганчірку й тру п’ять сантиметрів підлоги біля того місця, де прихилені двері. Мені набридає довше ніж півгодини терти одне і те ж місце і я капітулюю. Зате знаю, що на вечірці буде Тарас із 8-А і що Софійка зараз буде приміряти свою вишневу блузку, потім – голубу й рожеву. Що в неї – тупі штани, які мама купила місяць тому, і що вона взагалі не має в що одягнутися. Усі ці жіночі справи мені набридли, і я вирішую: краще самому робити математику.

Мама все-таки попрасувала тупі штани, але блузку доведеться ще купувати. На купівлю блузки пішло півсуботи. Мама казала, що це остання покупка цього року. Минулого місяця вона казала те ж саме. Вечірка мала бути о п’ятій. Випрасувана новенька блузка висіла на вішачку. І що ці жінки бачать у ній гарного? Блузка як блузка.

Лінка ще не спала. Через те збирання всі про неї забули. Вона повзала по підлозі і хникала. Я як старший вирішив нею зайнятися. Пішов на кухню, налив у пляшечку молока і тричі сказав про це мамі. На всяк випадок повторив ще раз.

– Поклади малу спати, поки я зайнята, – попросила мама.

Вона завжди зайнята, подумав я і поплентався в дитячу, тягнучи за собою Лінку. Лінка ніяк не хотіла йти. Я показував їй іграшку, давав свої машинки. Вона пхинькала і не прислухалася до моїх прохань.

Я вирішив показати їй Софійчину блузку: всі жінки реагують на шмаття. І справді! Не встиг я зняти її з вішачка, як Лінка схопилася за неї двома руками і повисла на ній, мов на маминому халаті. Я спробував відібрати. Це ніяк не вдавалося. Лінка знову завелася плачем, і я капітулював. Гаразд. Я навіть не заперечував щодо примірки. Я одягнув Лінку в Софійчину блузку, і та щасливо застрибала по кімнаті. Я причинив двері, щоб часом Софійка не побачила. Оскільки вона знову висіла на телефоні, небезпеки не було ніякої.

Я спробував скинути Софійчину блузку і знову повісити на вішак. Лінці це не подобалося і вона почала верещати ще дужче, ніж досі. Щоб, не дай Боже, не прийшла мама, я готовий був навіть залізти з Лінкою в ліжко, тільки б вона не горланила.

Від чого я прокинувся, сам не знаю. Знаю тільки, що Лінки поруч не було.

Я пригадав, як опинився у Лінчиному ліжку й похолов. На кухні не було нікого, у вітальні теж, я прожогом помчав до спальні. Лінка!

Тато сидів на дивані, пригорнувши до себе сестричку, мама стояла поруч і дмухала на нього рушником. На столику стояла склянка з водою і якісь піґулки. Лінка була у тій же блузці. Я бачив тільки її спину…

Не знаю, що було із Софійкою, коли ми з Лінкою заснули. Знаю тільки, що Софійка перекинула всю квартиру догори дном… На вечірку вона не пішла. Годину пролежала в ліжку і згодом подалася до своєї двоюрідної сестри. Казала, що буде в неї ночувати.

Тато втомлений повернувся з відрядження і приліг відпочити. Мама пішла на ринок. Тим часом Лінка тихенько виповзла з ліжка і пішла до дзеркала. Нова блузка їй дуже подобалася. Лінка вирішила, що до нової обнови їй потрібно ще дещо. Вона взяла мамину косметичку і вишкрябувала нігтями всі коробочки.

Далі вийняла із сумочки червону помаду і намалювала нею губи. Цього їй виявилося замало. Щоб виглядати дорослою, вона ще розмалювала щоки, шию, ніс, у носі, руки, блузку… Лінка вилізла на тата і почала його термосити, щоб розбудити і похвалитися. Коли тато розплющив очі і побачив Лінчине червоне обличчя, він так скрикнув із переляку, що аж Лінка звалилася на підлогу. «Швидка» приїхала через десять хвилин. Татові довго пояснювали, що це була тільки губна помада, а не кров і що з Лінкою все гаразд. Софійка зі мною не розмовляла цілий тиждень. Мама пояснила, що тато ледь не отримав інфаркт. Я добре не знаю, що таке інфаркт, знаю тільки, що щось недобре. Про мене, звичайно, всі забули, і про блузку ніхто більше не згадував. Тільки Софійка, коли їй довелося наступного разу йти на вечірку, показала мені кулака.

9. Тітка Марина виходить заміж

Нам тепер не треба буде часто ходити в гості до тітки Марини. Вона скоро виходить заміж. Тепер буде менше гладити мене по голові. Я погодився йти з мамою та Лінкою до тітки тільки за тієї умови, що в мене скоро буде кішка. Якщо чесно, я сумніваюся, що воно так буде. Хай думають, що я повірив.

Для Лінки гості – свято. Вона відразу перетрусила всі шухляди і вилізла на тумбочку. Виявляється, дістати із серванта кришталеві склянки було зовсім не важко. Я мав би це передбачити. Я прибіг до кімнати, коли почув брязкіт скла і щасливий Лінчин сміх. Ногою я обережно заштовхав уламки склянок за шафу і встромив Лінці в руки ляльку, яку їй перед тим подарувала тітка Марина. Лінка відразу взялася до роботи. Досліджувати, що там усередині, – її улюблена справа. Проте це їй швидко набридло, і вона залізла під стіл.

Я радий, коли Лінка сидить тихо. Урешті-решт, я був спокійний: під столом нема склянок. За той час я вмостився перед телевізором і вирішив подивитися футбол. Телевізор я вимкнув відразу після того, як Лінка поклала мені