Читати книгу - "Уот"

132
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 77
Перейти на сторінку:
плюнуть услід. Бувайте здорові. Деякий час його не було, тоді він з’явився знову, щоб подивитися на Уота, став боком у дверях, не зводячи очей з Уота, і Уот побачив, як за спиною його попередника відчинилися двері будинку, побачив темні кущі, а над ними, високо в небі, те, що здалося йому вже ще одним днем. Уот втупився очима в те, що здалося йому вже ще одним днем, і чоловік, що стояв боком у дверях кухні і дивився на нього, став двома чоловіками, що стояли боком у двох кухонних дверях і дивилися на нього. Уот тим часом взяв свого капелюха і підніс його до лампи, щоб вирішити, чи справді було те, що він побачив у відчинені двері, вже ще одним днем чи ні, але поки він дивився, то вся ця картина взяла і зникла, не рвучко, ні, але й не м’яко теж. Її змахнула, витерла чиясь несуєтна тверда рука. Уот сидів і не знав, що думати. Потім він розвернувся і підтягнув лампу до себе, скрутив ґніт і дмухнув кілька разів усередину, доки вогонь не згас. Але від цього йому не полегшало ані на крихту. Бо се дійсно був уже ще один день у далекому нижньому куті неба, а в кухні вже ще одного дня не було. Але він прийде, Уот знав, що він прийде, прийде тихо і неквапно, помалу-малу, хоче Уот цього чи ні, перебереться через стіну, посуне у вікно, спочатку він буде сірого кольору, далі почне яскравішати, обростаючи чимраз світлішими барвами, поки десь близько дев’ятої кухню вщерть не заллє золото, білизна та блакить, незамащені, чисті спалахи світла нового дня, нарешті, нового дня, дня, якого ніколи ще не бувало нарешті.

II

Містер Нот був добрим хазяїном, у певному сенсі.

Напряму з містером Нотом у цей період Уот не стикався. І справа не в тім, що Уот мусив десь напряму стикатися з містером Нотом, ні в якому разі. Але він гадав у цей період, що прийде такий час, коли він матиме прямий контакт з містером Нотом на другому поверсі. Так, він гадав, що й його час настане, так само, гадав Уот, як закінчився для Арсена і щойно почався для Ерскіна. Поки що він працював на першому поверсі. Навіть помиї з другого поверху, які він мусив щодня вихлюпувати, передавав йому Ерскін, спускався кожного ранку сходами і передавав їх йому у відрі. Помиї з другого поверху можна було б вихлюпувати і без зайвого клопоту, та й взагалі без усякого клопоту там само, на другому поверсі. Але з невідомих причин ніхто і ніколи цього не робив. Правда й те, що Уот згідно з інструкціями мав вихлюпувати помиї не так, як вихлюпують звичайні помиї, але у садку до схід сонця або на заході, обережно виливаючи їх на клумбу з братками, коли надходить їхній час, або на клумбу з трояндами, коли надходить їхній час, або на грядку з селерою, коли надходить її час, або у теплицю з помідорами та іншими овочами, коли надходить їхній час, і так далі, не будь-де, а на городі, на клумбу, в садок, під молоді гінкі й спраглі овочі, саме тоді, коли ті цього потребують, за винятком, ясне діло, морозу, снігу, коли той лежить на ґрунті, або калюж після дощу. В цих випадках він мусив вихлюпувати помиї на купу гною.

Але Уот не був такий вже легковажний, щоби повірити, ніби помиї містера Нота не вихлюпують на другому поверсі (а технічно це було б набагато простіше) саме з цієї причини. Ні, таке пояснення висувалося лиш про людське око, так, для годиться.

Характерно, що подібні інструкції не розповсюджувалися на помиї з третього поверху, тобто Уотові та Ерскінові помиї. Тут кожен спускав свої помиї власноручно. Ерскін — свої, Уот — свої, і міг лити їх де йому заманеться. Кожному з них, однак, натякнули, що змішувати свої помиї з помиями другого поверху офіційно не заборонено, але вельми не бажано.

Отже, Уот майже не бачив містера Нота. Містер Нот дуже рідко спускався на перший поверх, хіба що коли заходив до їдальні попоїсти чи коли перетинав приміщення перед прогулянкою в саду або після неї. Та й Уот на другому поверсі майже не бував, хіба що коли вранці перед роботою спускався долі по сходах або ввечері підіймався до себе, щоб лягти спати.

Уотові не випадало бачити містера Нота навіть у їдальні, хоча він і відповідав за стан їдальні і за сервірування столу для містера Нота. Причина цього з’ясується, коли дійде черга до розгляду вельми складної і делікатної справи — приготування їжі для містера Нота.

Це, однак, не означає, що в цей період Уот містера Нота не бачив, тому що він його, поза всяким сумнівом, бачив. Інколи він бачив, як той, ідучи зі свого помешкання на другому поверсі до саду або з саду до себе, проминав перший поверх, і в самому саду він його добре бачив. Але ці рідкісні з’явлення містера Нота і те враження, які вони справляли на Уота, буде, дасть Бог, детально описано свого часу.

До будинку майже ніхто не заходив. Лучалися, правда, купці, старці і перехожі торговці. Дуже рідко до них навертався поштар, щироґречний добродій, що звався Северн, який кохався на танцях і був великий знавець хортів. Він приходив завжди надвечір, легкою ходою, з собакою, щоб вручити конверт із рахунком або лист від котрогось із прохачів. Телефон дзвонив рідко, а коли дзвонив, то йшлося про неважливі справи, про ремонт крана чи даху, про доставку харчів, але всі ці питання, щоб не турбувати хазяїна, вирішував Ерскін, а інколи навіть Уот.

Містер Нот, як здавалося Уотові, нікого не бачив, ні з ким не розмовляв. Але Уот був достатньо розумний і не робив із цього ніяких висновків.

Але ці перші миттєві враження від господарства містера Нота, так само, як і незначні впливи іззовні, що інколи позначалися і на ньому, без них, зрештою, неможливе функціонування жодного господарства, одне слово, всі ці питання ми, сподіваємося, ще розглянемо нижче й детальніше і розберемо, які з них мали для Уота значення і чому, а які — ні. Зокрема, слід було б придивитися, й щонайпильніше, до садівника, такого собі містера Ґрейвза, який через чорний хід двічі, ба й тричі на день заходив до господи,

1 ... 17 18 19 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Уот», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Уот"