Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

У суботу зранку батько знову нагадав про себе. А саме нагадав мені про прийом, на якому я зобов'язана бути. Підводити його не хотілося, адже я й так принесла багато проблем з клятим Борисом. Саме тому довелося відривати свій зад від ліжка та збиратися у салон краси, де на мене уже чекали подруги. 

Єдине, що тішить у всій цій ситуації: на святі я буду не сама. Підтримка подруг необхідна мені зараз, як ніколи. Впевнена, що після недавнього скандалу з Борисом тепер усі тільки про це й говоритимуть. Весілля скасували, але істинної причини ніхто не знає. 

У салоні я провела добрих три години. Вдалося і поспати, і послухати останні плітки світського життя, адже окрім нас з Лікою, Настею та Олею, тут були ще клієнтки. 

В результаті з салону я виходила справжньою красунею. Волосся зібрали у високу зачіску і залишили кілька пасм спадати на плечі. Макіяж додавав мені кілька років, але це було мені на руку. З таким обличчям усі плутають мене зі школяркою. А так, червона помада на устах, виразний погляд завдяки макіяжу - і вуаля! Я справжня принцеса. 

Довелося повертатися додому, щоб переодягнутися у сукню та завершити приготування. Накинувши на плечі коротеньку шубу білого кольору, зачинила квартиру і поки їхала ліфтом вниз, викликала таксі. 

Заміський маєток Єгорових знаходився за двадцять кілометрів від міста. Поки таксі везло мене туди, я все думала, чи правильно роблю, з'являючись на цьому святі. Якщо Борис втне щось ідіотське перед усією елітою міста, я сама його потім вб'ю. 

Подруги уже чекали мене біля входу і така група підтримки дуже мені подобалася. З ними нічого не страшно! Тому, набравши в легені якомога більше повітря, натягнула на обличчя щасливу усмішку і переступила поріг неймовірно красивого будинку, чимось схожого на замок. Цілих чотири поверхи та навіть своя оранжерея. Виходить, ці люди дійсно неймовірно багаті. Навіть моєму таткові з його немалими капіталами до цих людей дуже далеко. 

Народу було стільки, що можна було просто загубитися серед них. На нас уваги звертали мало, напевно, тому, що просто не бачили, як слід. Увесь просто-таки величезний зал був забитий під зав'язку, тому нам довелося пробиратися до дальньої стіни, де було трохи більше вільного простору.

- Таке враження, що сюди завалилося усе місто, - невдоволено пробурчала Ліка, розправляючи свою сукню. - Як у такому натовпі можна когось знайти? 

- Ти когось шукаєш? - запитала Настя, зупиняючи офіціанта, що проходив поряд з тацею, на якій стояли келихи з шампанським. Подруги швидко розібрали їх, а я вирішила утриматися. Напитись ще встигну!

- Тут вся еліта міста. Можливо, і долю свою знайду, - усміхнулася Ліка, скануючи поглядом зал. 

- Ну-ну! - хмикнула Оля, роблячи ковток шампанського. - Головне, щоб твоя доля розгледіла тебе в цьому натовпі.

Тут дійсно було занадто багато людей. Саме тому хотілося якнайшвидше вийти кудись на свіже повітря і перечекати усе дійство там. Тільки от зробити це було не так то й просто, тому що дехто мене все-таки помітив.

- Юле! Нам треба поговорити! - Борис з'явився поряд так несподівано, що я навіть відсахнулася. 

- Ще чого! - бурчу, сподіваючись, що хтось прийде мені на допомогу і забере звідси цього ідіота. - Нам нема про що говорити. Чому ти цього не розумієш?

- Тому що я кохаю тебе! - Борис явно перебрав з алкоголем, тому що мало контролював себе. Підвищував голос і на нас почали оглядатися гості. 

- Гей! Пригальмуй трохи! - поряд з'явилася Ліка і оглянула Бориса злим поглядом. - Юля нормально тобі сказала! Зникни! 

- Я доведу тобі, що кохаю! Ось побачиш! - заявив хлопець і, розвернувшись, почав пробиратися поміж гостей у бік імпровізованої сцени, на якій знаходилися музиканти. 

- Що він задумав? - здивовано запитала Оля. 

- Напевно, дарма я сюди приїхала, - зітхаю, відчуваючи, що інтуїція мене не підвела. - Треба вшиватись.

- Ой, Юль, дивись! - несподівано Ліка схопила мене за лікоть і вказала рукою кудись у зал. - Це ж той самий хлопець, з яким ти ніч провела! Красунчик-брюнет! 

- Що?! Де він? - ще одного сюрпризу я точно не очікувала, та ще й такого. Почала хаотично водити поглядом серед гостей, але красивого брюнета не бачила. Тільки цього мені не вистачало. Як не одна біда то інша! 

- Чорт! Я його загубила! - нахмурилась Ліка. - Ой! Боря уже на сцені! 

Музика зупинилася так різко, що гості здивовано почали переглядатися. У мене душа в п'ятах опинилася коли батько знайшов мене поглядом. Він й сам розумів, що зараз буде щось з чимось. Клятий Боря втратив останні мізки! 

- Доброго вечора всім! - його голос рознісся залою, а я перестала дихати. Ну чому ніхто не забрав у нього мікрофон? - Якщо ви дозволите, я займу кілька хвилин вашого часу.

Ні! Ні! Я не дозволяю!

- Юля, я кохаю тебе! Пробач за те, що зробив боляче! Я готовий на колінах просити вибачення, тільки б ти дала мені шанс! Юля! 

Гості почали розгублено переглядатися, а я була готова провалитися крізь землю від сорому. Нічого не залишалося, як йти до цього смертника і забрати зі сцени. 

О, Боже! Батько мене вб'є, коли все це закінчиться! Яка ганьба!