Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Дім, рідний дім! Щось лишається незмінним крізь роки, як от впевненість моєї мами, що їй видніше!

Я відмовилась від вечері. Такий собі вияв непокори! По-дитячому, розумію. Але якщо чесно, апетиту немає, бо нерви. Та й ми з Томасом непогано повечеряли перед спробою мого викрадення.

А от Максим собі такого дозволити не може та й, швидше за все, дійсно голодний. Тяжко, мабуть, за мною таскатися весь час. Ніякого особистого життя! Це я так зловтішаюсь, аби не впадати у смуток від того всього, що відбувається навколо мене.

Зіславшись на те, що сильно втомилась, йду до себе в кімнату. Швидко, поки не прийшов Макс, вдягаю мою саму закриту піжаму, хай навіть з Мікі Маусом на попі та  влягаюсь у ліжко.

Невдовзі він зайшов до кімнати. Я чула, як перед цим він бажав батькам на добраніч, а вони йому, з певною лукавинкою, аби вдалося поспати, бо діло молоде. Але ж дотепники! Дякувати Богу не почали з нього вимагати онуків, тут і зараз. А вони такі, що можуть!

Я лежала, повернувшись до нього спиною. Чула, як він роздягається. Від батькової футболки він відмовився. Сказав, що звик спати роздягнутим. Чим змусив маму хитро посміхнутися, а мені запустив холодок по хребту. Ще й як згадаю ту єдину ніч, що ми провели разом! Ой, нене! Але, що було в минулому, не стане в майбутньому. Сподіваюсь.

Я лежала й прислухалась до того, що відбувається. Ось він знімає сорочку. Вона шурхотить, як перше осіннє листя під ногами. Потім його джинси вжикнули блискавкою, й мені до нестями захотілось подивитись на нього. Я подумала, якоюсь геть збоченою частиною мозку, що ніколи не бачила, як він знімає джинси. Мені не здається це нормальним, але я не стрималась й повернулась до нього обличчям. Думала, він знітиться під моїм поглядом. Але, швидше, вийшло навпаки. Він абсолютно спокійно зняв свої джинси, гарненько їх розвісив та підійшов до ліжка.

Думаю, ви здогадуєтесь, що я зараз скажу. Він таки дуже гарний! Рельєфні, я б навіть сказала витончені м'язи; гарно промальований прес, не перекачаний, робочий; сильні стегна. Він зупинився біля ліжка, наче давав мені змогу помилуватися собою. Я просто відвернулась. Подумки сама себе вилаяла: “Дурепа! Ти хочеш, щоб було як минулого разу?!”

Ліжко скрипнуло під його вагою. Я чула, як він вмощується зручніше, як дихає. Загалом спокійно, тільки іноді, наче збивається, й починає частити. Раптом, він заговорив:

- Знаєш, я розумію, як тобі неприємна ця ситуація. Наче тебе загнали у пастку. Наче твої бажання й потреби нікому не цікаві. Але це не так. Я не хочу, щоб ти сприймала наш шлюб як примус, як вимушений крок через безвихідь ситуації. Ще я хочу попередити - для мене це дуже серйозно! Я збираюсь прожити з тобою до смерті когось з нас. Я не дам тобі розлучення. Говорячи так, я не намагаюсь тебе налякати. Я просто не хочу повторювати уже зроблені помилки, коли не все тобі розповідав. Згідно статуту партнер втрачає свої права та привілеї, коли розлучається. Але для мене справа не в статуті корпорації. Я просто хочу бути саме з тобою.

- А я ні! - не витримала моя нервова система.

Я різко повернулась  до нього, сівши на ліжку.

- Ти себе чуєш? Я, я, я!  А де я? Де мої бажання? Можливо, я хочу іншого чоловіка? - я вже знала його Ахіллесову п'яту й намагалась бити якомога прицільніше саме туди. - Або захочу в майбутньому! Я не хочу бути прикута до тебе якимось твоїми особливими ланцюгами. Я вільна жінка! Й збираюсь такою залишитись! Отож, я хочу тебе попередити, - я спробувала зімітувати його тон, - Це для мене дуже серйозно! Моє життя - тільки моє! Так було, так є й так залишиться назавжди! Незалежно від твоїх бажаннячок та будь-яких статутів!

- За це тебе й полюбив, мала!

Що? Я не очікувала такої реакції. А він продовжив, припіднявшись на ліктях:

- Я все це розумію. Й приймаю. Але якщо ти будеш робити дурниці, я буду змушений втрутитись. І я це зроблю. В усьому іншому, ти - вільна.

- Тобто, якщо  у мене з'явиться коханець?..

- Я втручусь! Бо це дурниця!

- А що саме дурниця, а що ні будеш визначати ти, правильно?

- Ну, якоюсь мірою!

- А якщо у тебе?.. У тебе з'явиться коханка? Що ти запропонуєш мені зробити? Проковтнути це? Закрити очі?

- Я пропоную в обох випадках, зрозуміти чому так сталось, а потім приймати рішення.

- Тобто, повинно бути щось на зразок суду присяжних? Хто кого переконає?

- Щось на зразок. Універсальних, абсолютно вірних рішень не існує. Це завжди певний компроміс.

- Але ж вмієш пудрити мізки! Тоді давай ближче до конкретики! Я не збираюсь спати з тобою, в сенсі займатися сексом, тільки тому, що ти станеш моїм проштампованим чоловіком. Ніякої шлюбної ночі! Оцей весь мотлох про подружні обов'язки я не сприймаю. Це нагадує узаконенні зґвалтування.

Я хотіла розвинути тему, але він зупинив мене, сказавши:

- Я не буду займатися з тобою сексом, якщо ти мене не попросиш! Це щоб усе було кришталево зрозуміло. Подумай добре! Уяви, як це буде відбуватись на практиці. І дай відповідь - ти хочеш, щоб було так?

Він замовк на якусь хвилину, пильно дивлячись на мене своїми розумними оченятами. Я відчувала, щось тут не так, але що саме не могла вловити. Наче нічогенька пропозиція!