Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Розділ 11 Лана

Я нахилилася над ванною, в якій я купала малюка. Мої думки крутилися навколо дивного вечора, який я провела з господарем будинку. За ті півгодини, що ми провели за шахівницею, ми сміялися, жартували й базікали ні про що. Немов були старими добрими друзями. Але при цьому серце завмирало в грудях щоразу, коли Ден ненавмисно торкався мене або кидав у мій бік пильний погляд своїх карих очей.

- Він хороша людина, Марк, навіть якщо він сам про це не здогадується.

Я розуміла, що мені варто було б триматися від Підбуртного якомога далі, не дозволяючи почуттям узяти гору над розумом, але я була всього лише людиною з плоті й крові, і жоден смертний не владний над своїм серцем. Боже, якщо я дозволю своїм почуттям виплеснутися через край, то без пам'яті закохаюся в людину, яка тільки й чекає, коли ж ця няня зникне з її життя. Чи варто забувати головний урок молодості - не можна прив'язуватися до кого б то не було занадто сильно. Тільки в цьому разі неминуче розставання не буде надто болісним.

Я витерла крихітку насухо і поцілувала в лобик. Почуття любові до малюка переповнювало мене. Як могла жінка кинути свою дитину? Та ще такого симпатичного карапуза? Немислимо!

- Якби ти був моїм, я б тебе нікому не віддала.

Але малюк був чужим, і тому думки, що лізли в мою голову, лякали. Що я робитиму, коли настане пора розлучатися з дитиною?

Поклавши малюка на коліна, я почала годувати дитину з пляшечки, дивлячись, як повіки його важчають і він засинає. Потім я віднесла хлопчика в його кімнату, поклала в ліжечко, поцілувала на ніч і навшпиньки вийшла з дитячої.

Я тихенько пройшла до своєї кімнати, роздяглася й залізла під ковдру, сподіваючись, що мені вдасться поспати бодай години три, перш ніж знову доведеться повторити щотижневий ритуал прогулянок під місяцем. Даремно я витратила стільки часу з Денисом, хоча, з іншого боку, я не могла піти спати раніше, ніж малюка зморила втома.

Зі зітханням полегшення я заплющила очі. Солодка дрімота миттєво наповзла на свідомість, принісши із собою образ Дена. Як весело ми сміялися за шахами, як лукаво він дивився на мене... Реальність, тріщачи по швах, поступалася місцем сну, де кохання моє юності знову було і мною. Назавжди.

Через якийсь час я прокинулася, посміхаючись своїм снам. Плачу не було чути, і я поглянула на годинник. Мерехтливі зелені цифри показували четверту годину ранку.

Я схопилася з ліжка. Марк! Чому він не розбудив мене раніше? А раптом із ним щось сталося? Можливо, я так міцно спала, що просто не чула його плачу. Як можна бути такою безвідповідальною! Якщо з хлопчиком щось сталося, я ніколи собі цього не пробачу.

Я металася кімнатою, лякаючи сонного Калігулу, намагаючись знайти одяг. Нарешті вибігла в коридор, на ходу натягуючи футболку.

З коридору я побачила, що в дитячій горить світло, і додала ходу. Марк лежав на колінах сонного Дениса, на якому були тільки джинси й один черевик. Другий він, схоже, загубив десь дорогою.

- З ним усе гаразд? Він не кричав? - У моєму  голосі звучала неприхована паніка.

Ден підняв голову і приклав палець до губ.

- Тихіше, він заспокоївся і, схоже, засинає.

- Я навіть не чула його...

- Чи не гра в шахи вичерпала ваші сили?

Я почула осуд у голосі Дениса.

- Вибачте, я не хотіла, щоб так вийшло. Давайте, я візьму його, а ви йдіть.

- Нічого страшного, Лано, він уже заснув. Схоже, він усе-таки впорався зі своїми коліками.

Ден встав, і його велика постать якось одразу заповнила кімнату. Він обережно поклав малюка в ліжечко.

Тільки зараз я із запізненням подумала, що я, ймовірно, зараз має такий самий вигляд, як і Ден, чиє волосся було скуйовджене, очі заспані, а обличчя неабияк пом'яте. Та й брак одягу на тілі в них був практично ідентичний. М'язи на голій спині та руках Дениса красиво грали, коли він вкривав Марка ковдрою.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍