Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

11.1

Я щосили намагалася не дивитися на напівоголеного чоловіка, але видовище було настільки звабливим, що я просто не могла відірвати погляд від міцної фігури Дена. Складно було зосередитися на чомусь ще, окрім цього серцеїда, особливо через той сон, що я бачила всього кілька хвилин тому...

- Ви не сердитеся, що він розбудив вас? - спробувала я вибачитися знову.

Підбуртний подивився на мене. У його очах промайнула тінь усмішки.

- Цього разу я вас прощаю.

Його тон був жартівливим, але, в будь-якому разі, це моя робота, і я повинна ставитися до справи серйозніше.

Марк голосно зітхнув, і ми миттєво замовкли. Обоє нахилилися над ліжечком, щоб подивитися, чи не прокинувся хлопчик. Але малюк міцно спав, скинувши уві сні ковдру й оголивши круглий животик. Від крихітки виходив аромат дитячого мила. Марк причмокнув губами і знову голосно зітхнув.

Чи то через напівтемряву, що панувала в кімнаті, чи то через близькість милого малюка, у кімнаті повисла тонка пелена інтимності. На якусь мить мені уявилося, що дитина в ліжечку - це наш син, мій і Дениса. Але я стримала себе, нагадавши про угоду, яку ми уклали заради благої справи, зокрема й цього малюка. Найрозумніше зараз було піти спати.

Я вже повернулася до дверей, збираючись покинути кімнату, але випадково зачепилася ногою за босу ступню Дена і ледь не впала. Сильна рука в інстинктивному русі підхопила мене під лікоть. Чоловік допоміг мені випрямитися, і ми опинилися зовсім близько один до одного. Так близько, що я відчувала тепло, яке виходило від тіла Дениса.

- Лано, - прошепотів чоловік.

Мабуть, він теж відчував атмосферу, що панувала в дитячій кімнаті, тому що підтягнув мене за лікоть ще ближче. Я відчула легкий аромат його лосьйону після гоління.

Грубі, шорсткі, але дуже ласкаві руки пройшли короткий шлях від її ліктів до плечей. По тілу у мене пробігли мурашки. Я майже втрачала свідомість від близькості чоловіка своєї мрії. Раптом мій мозок пронизала жахлива думка. А якщо це тільки сон? Але Ден розвіяв мої сумніви, злегка стиснувши за плечі й ніжно притягуючи все ближче до себе.

В голові запаморочилася. Я розтиснула губи, але лише для того, щоб насилу вимовити:

- Треба йти, завтра рано вставати.

- Так, - хрипло відповів Денис, але жоден із нас не поворухнувся.

Я знайшла в собі сили підняти очі й прочитала в його погляді німе запитання.

Уся моя воля, уся розсудливість враз випарувалися, не залишивши й сліду. Зараз я була готова на все. Я заплющила очі й прочинила губи, очікуючи поцілунку людини, яку кохала все своє свідоме життя.

Відчувши його губи на своїх, я ледь не знепритомніла. Ледь торкнувшись гарячих губ дівчини, Ден повільно відсторонився від мене, і різко відпустив та вийшов із кімнати.

Залишивши збентеженою, схвильованою і нічого не розуміючою.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍