Читати книгу - ""Між рядками поглядів", Love"

Розділ 18: “Голос із тиші”

Великий зал був наповнений людьми. Світло софітів, шелест одягу, коротке напружене мовчання перед виступом — усе зливалося в один гул у голові Аліни. Вона стояла за кулісами, притримуючи мікрофон тремтячими пальцями.

У глядацькому залі сидів Данило. Десь там — її подруга Христина. Батьки не змогли приїхати, але вона відчувала їх підтримку. І все ж — найголовніше, вона відчувала себе.

Коли її ім’я прозвучало зі сцени, Аліна зробила крок вперед. Один. Другий. Сцену залив м’який теплий світ.

— Привіт… Я — Аліна. Колись мене не чули. Мене принижували. І я ховалася від світу. Але сьогодні я хочу розповісти історію — свою. Не ідеальну, але справжню.

На екрані за нею з’являлись кадри з її шкільного життя — розмиті фото, зняті знизу, де вона з опущеними очима. Потім — перші записи блогу, усмішка, що з’являлась поступово.

— Якщо ви колись почувалися невидимими… Якщо вас знецінювали… Ви не самі. Ваш голос — важливий. Ви — важливі.

У залі — тиша. А потім перші оплески. Потім — стояча овація.

Данило дивився на неї з гордістю, яка не потребувала слів.

Це був не просто виступ. Це був момент, коли Аліна більше не була “сірою мишкою”. Вона стала світлом для тих, хто шукав себе в темряві.

---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍