Читати книгу - "Тіні волі, Марина Вітер"

ГЛАВА 18. ВОГОНЬ І КРОВ

       Темна ніч. До комендатури під’їжджає селянський віз. У ньому — сіно, а під ним — Марко, Остап, Іван і ще троє.
       Вартовий ліниво підходить, коли Іван (у свиті, зі згином у спині) бурмотить:

— Та привіз я їм буряків! З Черняхова... мерзнуть вони, як люди...

— Заходьте...

        І в ту мить Остап вистрілює з тіні — перший. У вартового. Без вагань.
         Починається хаос. Повстанці зриваються з воза, мов буря, і мчать усередину. Іван кидає димову шашку.

         Марко вривається в підвал. Там — Катерина, прив'язана.

— Жива… — шепоче він.

— А Остап?.. — питає вона крізь сльози.

— Поруч. Наш син — вже не хлопець.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍