Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Розділ 18. Слідами змови

Наступні дні Орден Надії діяв обережно.

Вони не могли дозволити собі ані найменшої помилки — Скорпіус був розумним і підозрілим.

Джеймс, Роуз, Лілі та Алан по черзі стежили за ним, прикриваючись мантією-невидимкою Джеймса.

Вони ходили за ним коридорами, спостерігали за його зустрічами з іншими слизеринцями, ловили обривки розмов.

Але весь час — нічого конкретного.

— Він щось задумує, я це відчуваю, — сердився Джеймс. — Але що саме?..

Одного вечора, коли замок уже поринув у тишу, Скорпіус вийшов із вежі Слизерину.

Під мантією невидимки Орден Надії мовчки пішов за ним.

Скорпіус спустився в підземелля — туди, де колись були катакомби Гоґвортсу.

Він зупинився біля старих дверей.

Озирнувся. І прошепотів пароль.

Двері відчинилися.

— Ходімо, — шепнув Джеймс, і друзі, затамувавши подих, проскочили за ним усередину.

Вони опинилися в темному просторому залі, де зібралися кілька слизеринців.

На столі перед ними була розгорнута карта Гоґвортсу, а поруч — кілька чорних магічних артефактів.

Скорпіус стояв попереду й говорив:

— Селестіна Ріддл має приховану силу. Якщо ми зможемо активувати її темну спадщину — вона стане нашою зброєю проти всіх.

Учні здригнулися.

— Але як? — запитав один із них.

Скорпіус зловісно посміхнувся.

— Є стародавній ритуал. Потрібна її кров... і її воля.

В цей момент у Роуз похололо всередині.

— Вони хочуть використати її! — прошепотіла вона Джеймсу.

— Ми повинні щось зробити. Негайно! — відповів той, стиснувши паличку.

Але в ту мить хтось із слизеринців підняв голову і насторожено озирнувся:

— Чуєте? Хтось тут є.

Джеймс і Орден Надії миттєво з

розуміли: їх викрили.

Кінець розділу!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍