Читати книгу - "Страх мудреця, Патрік Ротфусс"

— Я цілком певен, що він хоче побитися, — відповів я, сам намагаючись не засміятись.

— А… — сказав Темпі. — Чому він не каже? Навіщо все це… — помахав пальцями вперед-назад і запитливо поглянув на мене.

— Переливання з пустого в порожнє? — підказав я.

Впевненість Темпі спонукала мене розслабитися, та й сам я був не від того, щоб трохи позбиткуватися. Я бачив, як легко адем розібрався з Деданом, і тому з нетерпінням чекав на можливість побачити, як він виб’є трохи нахабства з цієї кінської дупи.

Темпі знову поглянув на здорованя.

— Якщо бажаєш битися, негайно припини переливати з пустого в порожнє, — адем широко змахнув рукою, показуючи на решту зали. — Піди знайди інших охочих битися з тобою. Приведи достатньо жінок, щоб почуватися в безпеці. Добре? — Моєї тимчасової розслабленості як не бувало: Темпі знову повернувся до мене, і в його голосі добре відчувалося роздратування. — Ви постійно балакаєте.

Тем потупав назад, до столика, за яким сиділи й кидали кості його друзяки.

— Ну гаразд… Ви його чули. Цей малий гівнюк каже, шо вартий нас чотирьох, то покажімо йому, якої шкоди ми можемо завдати. Брендене, Вене, Джейн, ви в ділі?

Лисий чоловік і висока жінка з усмішками звелися на ноги. Однак третій у компанії зневажливо махнув рукою.

— Теме, я надто п’яний, щоб битись як годиться. Але й не наполовину такий п’яний, щоб піти проти кривавої сорочки. Вони б’ються як скажені. Я видів.

Я знав, що таке бійки в корчмах. Можна подумати, ніби в такому місці, як Університет, вони трапляються рідко, але алкоголь — великий зрівнювач. Після шести-семи добрих порцій випивки немає практично жодної різниці між мірошником, який погиркався з дружиною, й молодим алхіміком, який кеп­сько склав іспити. Їм однаково кортить обдерти кісточки пальців об чужі зуби.

Навіть в «Еоліяні», хай який він був інтелігентний, траплялося вдосталь сутичок. Той, хто затримувався в ньому досить надовго, мав чималі шанси побачити, як які-небудь двоє шляхтичів у вишивці б’ють один одному пики.

Я хочу сказати ось що: музикант бачить чимало бійок. Хтось ходить до корчем пити. Хтось іде грати в кості. Деякі люди йдуть нарватися на бійку, а ще хтось іде з надією подивитися на бійку.

Страждають люди від цього не так сильно, як можна очікувати. Зазвичай не трапляється нічого гіршого за синці й розсічені губи. Якщо не пощастить, можна втратити зуб або зламати руку, але між товариською бійкою в корчмі й побоїщем у підворітні є величезна різниця. Бійки в корчмах мають правила, а довкола завжди стоїть безліч неофіційних суддів, які можуть їх застосувати. Якщо діло починає кепсько пахнути, глядачі хутко втручаються й рознімають учасників, адже цього не можна не бажати собі самому.

Звісно, бувають винятки. Трапляються нещасні випадки, і завдяки часу, проведеному в Медиці, я чудово знав, як легко розтягнути зап’ясток чи вивихнути палець на руці. Можливо, для гуртоправа чи шинкаря це дрібні ушкодження, та для мене, людини, якій величезну частину заробітку забезпечували меткі руки, думка про перелом великого пальця була жахіттям.

Поки я дивився, як Темпі робить іще один ковток віскі та спинається на ноги, мій шлунок зав’язався вузлом. Проблема полягала в тому, що там ми були чужинцями. Хіба я міг сподіватися, що роздратовані найманці втрутяться й покладуть бійці край, якщо стане гаряче? Троє на одного — це аж ніяк не справедлива бійка, і якщо мало стати гаряче, то це сталося би швидко.

Темпі набрав у рот пива і спокійно поглянув на мене.

— Пильнуй мою спину, — промовив він, а тоді повернувся й пішов туди, де стояли інші найманці.

Якусь мить я був просто вражений тим, як добре він послуговується атурською. Темпі, відколи я з ним познайомився, перейшов від практично цілковитої німоти до вживання ідіом. Але ця гордість хутко розсіялася, коли я спробував збагнути, як можна зупинити бійку, якщо все вийде з-під контролю.

Мені не спадало на думку нічогісінько. Цього я не передбачав, і в мене не було в запасі розумних трюків. Не маючи кращих варіантів, я витягнув із піхов ніж і утримував його нижче столу, де його не було видно. Мені аж ніяк не хотілося когось зарізати, та я міг бодай пригрозити ним кому-небудь і виграти для нас удосталь часу, щоб вибігти за двері.

Темпі зміряв трьох найманців оцінювальним поглядом. Тем був на кілька дюймів вищий за нього й мав волячі плечі. Ще був лисий зі шрамами на обличчі й лихим усміхом. Останньою була білява жінка, на цілу п’ядь вища за Темпі.

— Жінка всього одна, — промовив Темпі, дивлячись Темові в очі. — Достатньо? Можеш привести ще одну.

Найманка наїжачилася.

— От нахаба, — сплюнула вона. — Я тобі покажу, на що здатна жінка в бійці.

Темпі ґречно кивнув.

Побачивши, що він досі не стурбований, я почав розслаблятися. Звісно, я чув історії про те, як один найманець-адем долав десяток звичайних бійців. Чи справді Темпі міг відбитися від цих трьох одночасно? Він, безумовно, явно не сумнівався в цьому…

Темпі поглянув на них.

— Це моя перша бійка такого штибу. Як починається?

Долоня, якою я взявся за ніж, почала пітніти.

Тем підійшов до нього так, що між їхніми грудьми залишилося всього кілька дюймів. Він височів над Темпі.

— Спершу ми відшмагаємо тебе до крові. А тоді надаємо тобі копняків. Тоді почнемо знов і зробимо це ше раз, шоб точно ніц не пропустити, — з останніми словами він буцнув Темпі лобом у лице.

Мені перехопило подих у грудях, і бійка скінчилася, перш ніж я встиг його відновити.

Коли бородатий найманець хитнув головою вперед, я очікував, що побачу, як Темпі відскочить назад зі зламаним носом і розбризкуючи кров. Але насправді це Тем відхитнувся назад, завивши та схопившись за обличчя. З-під його рук бризкала кров.

Темпі ступив уперед, узявся рукою за карк здорованя й без жодних зусиль пожбурив його на землю. Він упав, обернувшись на безладну купу рук і ніг.

Темпі, не вагаючись, повернувся й копнув білявку просто у стегно — так, що вона хитнулася. Поки вона стояла ошелешена, Темпі різко вдарив її у скроню, і вона безвільно повалилася на землю.

Тоді втрутився лисий, розкинувши руки, наче борець. Швидкий, наче змія, він схопився однією рукою за плече Темпі, а другою — за його шию.

Їй-бо, не можу сказати, що сталося далі. Було багато безладного руху, і в результаті вже Темпі схопився за зап’ясток і плече чоловіка. Лисий гарчав і пручався. Але Темпі просто скрутив йому руку так, що він зігнувся, втупившись у підлогу. Опісля Темпі так копнув чоловіка по нозі, що вона підкосилась і він гепнувся на землю.

Усе це відбувалося швидше, ніж я розповідаю. Якби я не був такий приголомшений, то шалено зааплодував би.

Тем і жінка лежали геть нерухомо, наче глибоко непритомні. Зате лисий щось прогарчав і почав невпевнено спинатися на ноги. Темпі наблизився до нього, вдарив у голову з невимушеною влучністю, а тоді подивився, як чоловік кволо звалився на землю.

Я знічев’я подумав, що це найувічливіший удар, який я коли-небудь бачив. То був обережний удар вправного теслі по цвяху — досить