Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

До палацу ми поки не поверталися – Кано вважав, що друге жертвоприношення має відбутися десь у цьому районі Далайни. Історичні місця – страшна сила. Військові уже виявили дві компанії, що почали відроджувати своїх «драконів», – хто за допомогою алкоголю, хто за допомогою наркотичних засобів. На щастя, доморощені цінителі містики практикували не жорстокі криваві ритуали, а банальні оргії.

– Сір чи Рік? – Судячи з поведінки оточуючих, золотопластинчасте чудовисько точно належало і нашому часу, і роду ріє Нордесів.

– Рік, Аню. Я вже казав.

А чи говорив він це у реальності? Я поки не до кінця вірила навіть власним відчуттям і точно не збиралася покладатись на відомості, отримані в напівтритомності.

– Гаразд, Ріку, повірю тобі на слово… Що смішного? Від людей ти більше не ховаєшся, і це підозріло.

– Я ніколи не ховався від людей. Тільки від журналістів.

– Які тут тебе чомусь не лякають.

– Яких звідси не випустять із компрометуючими негативами. Не хвилюйся, Аню. Все під контролем, – прозвучало досить пригнічено.

«Я ризикую, шаєр отримує лаври. Все як завжди», – додумала я невисловлене.

Але, можливо, це рвалася назовні моя власна уїдливість.