Читати книгу - "Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско"

жили упродовж років на повному пансіоні коштом їхніх батьків.

6

Брамниця монастиря.

7

Слова «шалапут, шалапутство», які в добірному товаристві, на щастя, вже виходять із ужитку, були звичайною річчю, коли писалися ці листи.

8

Для розуміння цього місця слід мати на увазі, що граф де Жеркур кинув маркізу де Мертей заради інтендантші де***, яка для нього пожертвувала віконтом де Вальмоном, і що саме тоді маркіза й віконт зійшлись. Оскільки історія ця мала місце значно раніше за події, про які йдеться в цих листах, усе листування, що її стосується, ми визнали за краще не вміщувати.

9

Президентами називали голів палат провінційних парламентів – судово-адміністративних органів дореволюційної Франції.

10

Лафонтену.

11

Тут відбилася кепська пристрасть до каламбурів, яка під той час лише зароджувалась і так поширилася в наші дні.

12

Аби не зловживати терпінням читача, ми вилучаємо з цього щоденного листування силу-силенну послань: публікуються лише ті, що видавалися нам необхідними для розуміння подій, які відбувалися в цьому гуртку. З тієї ж причини вилучаються всі листи Софі Карне й багато інших листів дійових осіб цих пригод.

13

Мальтійський орден – католицький духовно-лицарський орден, заснований ще у добу Хрестових походів як орден госпітальєрів, відомий також як орден іоанітів. З 1530-го по 1798 р. базувався на Мальті, через що й отримав назву «мальтійський». Його члени поділялись на три класи: до першого належали лише лицарі, до другого орденські священики та військова «братія», до третього – обслуга, вона обітниць не давала й у боях участі не брала.

14

Помилка пані де Воланж свідчить про те, що, подібно до інших негідників, Вальмон не видавав своїх спільників.

15

«Софа» – еротико-сатиричний роман французького письменника Кребійона Молодшого (1707–1777).

16

Мається на увазі знаменитий роман у листах Ж.-Ж. Руссо «Нова Елоїза». Оповідаючи в нім про любов плебея Сен-Пре та дворянки Юлії, Руссо повстає проти перешкод, які ставляться почуттю громадськими умовностями та забобонами, але визнає, одначе, перешкоди, які возводить свідомість морального обов’язку.

17

Маються на увазі «Віршовані казки та новели» Лафонтена (1665–1685), у яких фривольність, дотепність та грайливість поєднані з витонченістю і почуттям міри.

18

Опера – театр у Парижі, який був також місцем проведення балів. Опера відігравала велику роль у тогочасному світському житті.

19

Той самий, про якого мовиться в листах пані де Мертей.

20

Листа, де йдеться про цей вечір, розшукати не вдалось. Є підстави вважати, що мова йде про вечір, згадуваний у листі пані де Мертей, – про нього йшлося і в попередньому посланні до Сесілі Воланж.

21

Луїдор – основна золота монета у Франції ХVІІІ ст.

22

Пані де Турвель, мабуть, не наважується признатися, що це було зроблено за її наказом.

23

Мається на увазі роман Ж.-Ж. Руссо «Нова Елоїза».

24

1735 року Корсика відокремилася від Ґенуезької республіки; для придушення корсиканського визвольного руху Генуя закликала 1738 року на допомогу Францію. Але і останній протягом тридцяти років не вдавалося досягти успіху, поки, врешті-решт, купивши острів у Ґенуї за два мільйони франків (1768 р.), Франція не розбила вождя корсиканців Паолі 1769 року. Проте для втихомирення військові сили залучались і згодом.

25

Ми, як і раніше, опускаємо листи Сесілі Воланж і кавалера Дансені, як малоцікаві й такі, що не містять ніяких подій.

26

Див. лист 35.

27

Пірон, «Метроманія». – Алексіс Пірон (1689–1773) – французький поет, автор еротичних віршів, а також комедій і лібрето для комічних опер. «Метроманія» – віршована комедія, що висміює дилетантів-віршомазів, – вважається кращим його твором. Цитований тут рядок узятий із ІX сцени ІІ дії.

28

Мається на увазі епізод із життя Публія Корнелія Сципіона Еміліана Африканського (бл. 235–185 рр. до н. е.): замість того щоб зробити полонену іспанську дівчину своєю наложницею, він повернув її женихові.

29

Ті, кому не випадало нагоди відчувати іноді значення якого-небудь слова або вислову, освяченого любов’ю, не знайдуть у цій фразі ніякого сенсу.

30

Селадон – герой роману Оноре д’Юрфе «Астрея» (1619). Ім’я це зробилося прізвиськом усякого ніжного коханця.

31

Листа цього не було нами знайдено.

32

Із вдачі пані де Мертей читач, напевно, вже давно здогадався, як мало вона поважає релігію. Увесь цей уривок можна було б опустити, але ми вважали, що, показуючи результати, не слід також нехтувати розкриттям причин.

33

Здається, це Руссо в «Емілеві», але цитата неточна, і Вальмон її неправильно застосовує. Та й чи читала пані де Турвель «Еміля»?

«Еміль, або Про виховання» – твір Руссо, який поєднує риси педагогічного трактату і роману.

34

Облігатним називається речитатив, супроводжуваний і такий, що переривається оркестром, через те накладаючи і на співаків і на оркестр певні взаємні зобов’язання.

35

У «Повчанні державним діячам» Плутарха наводиться анекдот про двох афінських архітекторів, один із яких просторікувато описував, які чудові будівлі він зведе, а інший вимовив тільки слова, процитовані в цьому листі.

36

Ґрессе, комедія «Злюка». – Жан-Батист-Луї Ґрессе (1709–1777) – французький поет і драматург. Кращий його твір – комічна поема «Vert-Vert» (про папугу, що живе в жіночому монастирі, улюбленця всіх черниць). Ґрессе був посереднім драматургом, але комедія «Злюка» («Le Mechant», 1747) свого часу користувалась успіхом. Рядок, наведений у цьому листі, взято з І сцени ІІ дії.

37

Магдалина – блудниця з євангельської легенди, направлена Христом на шлях доброчесності. У мистецтві епохи Ренесансу і пізнішого часу «Магдалина, що кається» – один із частих сюжетів.

38

Дансені говорить неправду. Він уже й до цієї події все розповів панові де Вальмону. Див. лист 57.

39

Вислів із однієї поеми пана де Вольтера.

40

Мається на увазі поширене прислів’я: a bon entendeur salut, за змістом тотожне українському – «хто має вуха, хай слуха».

41

Расін, трагедія «Британік». – «Британік» – трагедія на сюжет із історії Стародавнього Риму; написана була 1669 року. Тут цитата з ІІ сцени ІІ дії.

42

Оскільки мадемуазель де Воланж незабаром після цього знайшла собі іншу повірницю, як читачеві стане відомо з подальшого листування, в цьому зібранні він не