Читати книгу - "Том 12"

class="p1">Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Львів, 1946, с. 45-47.

Подається за автографом (ф. 2, № 943).

...В порозумінні з моїм мужем і субсиді-а т о р о м ...— Леся Українка як субсидіатор переслала через К. Квітку 565 австрійських крон Ф. Колессі для оплати його поїздки і записування народних дум на Полтавщині.

Гончаренко Гнат Тихонович (1835 — близько 1917) — один із найпопулярніших представників українського'кобзарства, жив у Севастополі. Леся Українка хотіла написати про нього нарис, проте задум не вдалося завершити.

145. ДО Ф. М. КОЛЕССИ. З жовтня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Львів, 1946, с. 47-49.

Подається за автографом (ф. 2, № 944),

146. ДО ПРАВЛІННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ. 4 жовтня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 549—551.

Подається за автографом (ф. 2, № 960).

147. ДО Н. К. КИБАЛЬЧИЧ. 11 жовтня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1925, кн. 10, с. 133—134.

Подається за автографом (ф. 2, № 936).

С е р а о Матильда (1856—1927) — італійська письменниця, твори якої пройняті співчуттям з приводу тяжкого життя трудящих.

Д е л е д д а Грація (1871—1936) — італійська письменниця школи веризму, представниця обласної літератури Сардінії.

...Хатньої катастрофи...— Мається на увазі погіршення здоров’я К. В. Квітки.

148. ДО В. М. ГНАТЮКА. 8 листопада 1908 р. Ялта

Вперше надруковано в журналі «Вітчизна», 1964, N° 11, с. 176.

Подається за першодруком.

... Яку велику роль Ви граєте ...— В. М. Гнатюк працював науковим секретарем цього товариства, одним із редакторів «Літературно-наукового вісника» та «Етнографічного збірника».

С к у б і й Іван — лірник із села Лелюхівки Кобеляцького повіту (тепер Новосапжарського району) на Полтавщині.

Кішка Самійло — запорізький гетьман початку XVII ст., оспіваний в українських народних думах.

149. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 1 грудня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 552—555.

Подається за автографом (ф. 2, № 388).

Телаві — місто в Грузинській РСР.

... Хутко виїхав од на с.— Петро Антонович Косач востаннє гостював у своєї дочки в Ялті в листопаді (з кінця жоїшія до 15 листопада ст. ст.) 1908 р. Більше гоїш не бачилися (2 квітня 1909 р. ст. ст. П. А. Косач помер).

ОглоблінН. Я.— власник книгарні па Хрещатику в Києві.

«Известия Нежинского историко-фило-логического о б щ е с т в а» - впдання «Нежинского ис-торико-филологического общества для собрания в Черниговскоп губернии археологпческого и этнографического материалов».

Сперанський Михайло Несторович (1863—1938) — професор давньої російської літератури в Ніжинському історико-фі-лологічному інституті, а з 1906 p.— в Московському університеті. В ряді наукових праць розглядав питання російсько-українських літературних зв’язків, досліджував фольклор.

150. ДО В. М. ГНАТЮКА. 17 грудня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 555—556.

Подається ва автографом (ф. 2, № 927).

... Матеріали фонографічні ...— Напередодні 100-річчя 8 дня народження Лесі Українки радянським літературознавцям та мистецтвознавцям пощастило розшукати валики^ із записом голосу поетеси, зокрема наспіваної нею волинської пісні про козаїш і дівчину. У статті О. Чернецького «Таємниця воскового валика» («Радянська Україна» від 17 листопада 1970 р.) йдеться про обставини, за яких було знайдено і відтворено запис голосу Лесі Українки, зокрема: «Його повернули до життя і подарували своїм українським друзям працівники однієї з лабораторій Всесоюзної студії грамзапису. Московські реставратори Л. Аполонова, Н.^ Анд-рєєва, оператор Т. Баренбаум, які свого часу з великою майстерністю переписали з воскових валиків голос Володимира Ілліча Леніна, цього разу зробили все, щоб зберегти для вітчизняної культури живе слово Лесі Українки».

... Продовження і закінчення тих трьох дум ...— Леся Українка і К. В. Квітка записали від кобзаря Гната Гончаренка думи: «Про удову», «Про Олексія Поповича», «Про сестру та брата».

151. ДО ЕТНОГРАФІЧНОЇ КОМІСІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ

ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ. 17 грудня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 556—557,

Подабться за автографом (ф. 2, № 1037).

152. ДО Ф. М. КОЛЕССИ. 17 грудня 1908 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка, Львів, 1946, с. 49-52.

Подається за автографом (ф. 2, № 945).

До листа додана «Пояснююча примітка до валиків із співом кобзаря Гната Гончаренка».

1909

153. ДО Ф. М. КОЛЕССИ. 9 січня 1909 р. Тбілісі

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка, Львів, 1946, с. 53.

Подається за автографом (ф. 2, № 946).

... Про мою посилку ...— Йдеться про надіслані Лесею Українкою на адресу етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові для передачі Ф. М. Колессі фонографічні валики з записами репертуару кобзаря Г. Гончаренка.

... Замітку про стрій бандури ...— Наводимо цю замітку, писану, починаючи словами «Гончаренко казав ...» і закінчуючи словами «... виразніше заспівати», рукою К. Квітки: «Гончаренко казав, що в тій кобзі, яку він мав давніше, найнижчої струни sol не було, і таким чином струн (в стислому розумінні) було тільки 4-й; замовляючи собі оцю нову кобзу, він казав зробити найнижчу струну sol на взір якоїсь чужої кобзи, але ся струна но конче потрібна (що зовсім зрозуміло) і вживається тільки для уси-лення звука 4-ї струни, з якою зачепляється рівночасно, в октаву.

Наведений звукоряд служив для супроводу «Думи про Олексія Поповича» і «Про сестру», а також для мажорних козачків; для мінорних козачків Гончаренко тільки перестроїв 3-й і 10-й підструп-ки на fa, тобто на півтону нижче, через що вийшов стрій гами ге min[or] (d-moll), струни ж в стислому розумінні, тобто ті, що зображені під басовим ключем, зоставалися не перестроєними. При виконанні «Думи про удову» Гончаренко перестроїв всі струни і підструн-ки на 1 тон вище, не відміняючи їх релятивного значення, не пере-міняючи інтервалів межи ними, з чого вийшов стрій e-dur (струни la—si—mi—la—si і підструнки mi—fa-sol-дієз, la-дієз і т. д.). Але се не походило з того, щоб «Дума про удову» взагалі виконувалася в вищому тоні, тільки з того, що Гончаренко хотів навмисне для фонографа вище і евентуально виразніше заспівати. Щодо довгих п’яти струн («басків»), натягнених вздовж грифа, то завважено, що Гончаренко, граючи, часом, і то зрідка, натискає їх пальцями лівої руки вгорі, як то робиться при грі на гітарі, на скрипці і па інших подібних струментах. Очевидно, через те