Читати книгу - "Алеф. Прозові твори"

з іронією: «А чому він не відмовився відмовлятись? Чому не відмовився відмовлятись від відмовляння?»

207

Евклідес да Кунья{833} у своїй книжці, невідомій Рунеберґові, зазначає, що для єресіарха з Канудоса, Антоніу Консельєру{834}, доброчесність «була майже нечестям». Аргентинський читач пригадає аналогічні уривки з творів Альмафуерте{835}. Рунеберґ опублікував у символістському журналі «Шю інзеґель» розлогу описову поему «Таємна вода». У перших строфах розповідається про події вельми клопітного дня; в останніх описується, як поет натрапляє на замерзлий ставок; він робить висновок, що тривале існування цієї мовчазної води гасить нашу схильність до насильства й у якийсь спосіб дозволяє його та спокутує. Поема закінчується так: «Вода в лісі блаженна; а нам дозволено бути злими й страждати».

208

Морис Абрамович зазначає: «Ісус, на думку цього скандинава, завжди перебуває у виграшній ролі; його поневіряння, завдяки мистецтву друкарів, здобули багатомовну славу; його тридцятитрирічне перебування серед людей було, в загальному підсумку, таким собі дачним відпочинком». Ерфйорд, у третьому додатку до «Cristelige Dogmatik» («Християнської догматики») спростовує це судження. Він зазначає, що розп’яття Бога не припинилося, бо хоч воно й відбулося в часі один раз, проте безперервно повторюється у вічності. Юда досі одержує свої срібняки й не перестає цілувати Христа, досі кидає срібняки у храмі, досі накидає собі на шию зашморг на залитому кров’ю полі. (Щоб обґрунтувати це твердження, Ерфйорд посилається на останній розділ першого тому «Виправдання вічності» Яромира Гладика.)

209

Непогрішність (лат.).

210

Людськість (лат.).

211

Земний світ — дзеркало гри (лат.).

212

© В. Й. Шовкун, переклад українською, 2008

213

Соломон сказав: «Немає нічого нового на землі». І якщо Платон вважав, що «все знання — тільки спогади», то Соломон у цьому ж дусі проголосив, що «все нове — не що інше, як забуття». — Френсіс Бекон. «Досліди», LVIII (англ.).

214

Тут у рукописі витерте якесь слово. Можливо, назва порту.

215

Між іншим (лат.).

216

Ернесто Сабато{836} висуває припущення, що Джамбаттіста, який обговорював походження «Іліади» з антикваром Картафілом, — це Джамбаттіста Віко. Цей італієць обстоював думку, що Гомер — персонаж символічний, як і Плутон або Ахілл.

217

Різнобарвне пальто (англ.).

218

Вергілій — проповідник Євангелії (лат.).

219

Природнича історія (лат.).

220

Тобто чоловіком із Буенос-Айреса.

221

Про сьому любов Бога, або Про вічність (лат.).

222

Заперечую (лат.).

223

З другого боку (лат.).

224

Ні в якому разі (лат.).

225

Про початки (лат.).

226

Перші академіки{837} (лат.).

227

Світло природи (лат.).

228

В рунічному хресті ці дві ворожі емблеми співіснують, переплітаючись.

229

Проти анулярів (лат.).

230

Задля любові до нас він і рідних своїх покинув (лат.).

231

Грізний він був лицем, але приязний духом

Й бороду довгу мав, що спадала на груди широкі! (Лат.)

232

Ґіббон також наводить ці вірші («Занепад і крах Римської імперії», XLV).

233

З погляду вічності (лат.).

234

Задля любові до нас він і рідних своїх покинув,

І батьківщиною стала наша Равенна йому (лат.).

235

Цікаво, яке я мав обличчя,

Коли ще світу не було.

Їтс. «Спіральна зірка» (англ.).

236

В оригіналі сказано «чотирнадцять», але ми маємо більш ніж досить підстав вважати, що в устах Астеріона цей числівник означає нескінченність.

237

Минуле (англ.).

238

Про всемогутність (лат.).

239

Так називається твір Томи Аквінського, який претендує на розв’язання всіх теологічних проблем, які тільки можуть виникнути.

240

Німецький реквієм (нім.).

241

Тут дається в перекладі з іспаномовної біблійної цитати. Відповідна цитата з українського перекладу Біблії має істотно інший зміст.

242

Видається прикметним, що оповідач не згадує про свого найславетнішого предка, теолога і гебраїста Йоганнеса Форкеля (1799—1846 рр.), який застосував діалектику Геґеля до христології і чиї буквальні переклади кількох апокрифічних євангелій засудив Генгстенберґ{838} і схвалили Тіло й Ґезеніус{839}. (Прим. ред.)

243

Розрахунок зі Шпенґлером (нім.).

244

Інші нації живуть у невинності, у собі й для себе, як мінерали або метеори; але Німеччина — це всеосяжне дзеркало всього сущого, це — свідомість світу (Weltbewusstsein). Ґете є прототипом цієї вселенської чуйності. Я не осуджую його, але не впізнаю в ньому фаустіанську людину, як її розумів Шпенґлер.

245

«Про природу речей» — поема Лукреція.

246

Кажуть, наслідки цього поранення були дуже серйозними. (Прим. ред.)

247

Приблизне значення: «Додатки й пропуски» (лат.).

248

Поезія часу (нім.).

249

Тут ми були змушені пропустити кілька рядків. (Прим. вид.)

250

Ні в архівах, ні в творах Зерґеля не зустрічається ім’я Єрусалема. Не зафіксоване воно і в історіях німецької літератури. Проте я не думаю, що йдеться про персонажа вигаданого.