Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Сама Ролена не спала,  схвильовано передчуваючи зустріч зі своєю мрією.

Але Ренальд не міг промовчати про те, що трапилося. Перш, ніж потрапити до Уаджиту, Ролена має дізнатися правду.

– Доброго ранку, – проспівала королева солодким голосом, – Які новини? Чи все готово до свята?

– Новини є, але я б вважав за краще обговорити їх із тобою наодинці, якщо дозволиш.

– Гей! – крикнула Ролена вершникам, – Подайте коня! Далі я поїду верхи!

Наказ виконали негайно. Королеві допомогли піднятися в сідло і вона граціозно сіла боком, щоб не зім’яти  дорожню сукню.  

– Ти його бачив? – нетерпляче спитала  Ролена, коли вони від'їхали трохи подалі, – Він так само гарний? – і хвилюючись, що брат не поспішає з відповіддю, схопила його за руку, – ну що ти мовчиш! І двох слів із тебе не витягнеш!

– Навіть не знаю, як і сказати, – Ренальд  не вмів ходити колами і пом'якшувати удари, – але  Адвіан одружився.

Ролена тихенько скрикнула і якось одразу вся обм'якла. Палкий рум'янець сповз із її круглих щік, згасла сяюча усмішка.

– Одружився? Але я думала... А як же вибір нареченої... Адже Ектор говорив... Ти впевнений? – вона раптом подивилася на Ренальда з таким болем в очах, що  тому і клубок підкотився до горла, – Це не плітки?

– Він одружився вчора, я був свідком на весіллі...

– І… хто вона?

– Інга, та  дівчина, яку ми знайшли в лісі...

– На ній! – вигукнула Ролена і раптом вишкірилася, наче оскаженіла вовчиця, – То треба було... треба було заточити її в темницю, як радив мені Бір, треба було дозволити йому робити з нею все, що він захоче! Треба було вбити її!

– Не кажи  дурниць…

Ролена  схилилася на шию коня і гірко заридала.

Ренальд мовчав. Сльози – хороші ліки, вони приносять полегшення. Ролена – не маленька дівчинка і мала розуміти всю марність своїх надій. Ніхто не винен у тому, що вона приспала здоровий глузд казками про неможливе...

– І король Ектор схвалив цей союз? – нарешті, переставши ридати, запитала Ролена.

Хід її думок неважко  було зрозуміти. Якщо Адвіан одружився таємно і не отримав благословення батьків, то шлюб не вважатиметься дійсним.

– Так, схвалив, – коротко відповів Ренальд.

Ролена знову схлипнула.

– Ти переоцінила свої можливості, сестро. Вигадала  нездійсненне майбутнє. Багато хто попереджав тебе... То кого звинувачувати в тому, що тепер ти ллєш сльози?

Ренальд навмисне говорив так холодно.  Тільки це могло допомогти Ролені заспокоїтися.

– Я мріяла про нього...

– Але він не мріяв про тебе. І ти прекрасно це знала...

– Знала! Але я... я... сподівалася, що... Думала, Бір придумає якийсь спосіб....

– Бір! А де він, до речі? Щось я його тут не бачу.

– Поскакав через ліс. Сказав, що його дратує пил на дорозі...

– Отже... Ти не передумав їхати на бал?

Ролена підняла голову. Сльози на її обличчі висихали – і це було добрим знаком. 

– Звісно, я туди поїду! Хочу подивитися на цю щасливу парочку! – з люттю промовила вона.

Але лють Ролени ніколи і нікому не виходила боком – це Ренальд знав напевно. Після спалахів люті його сестра зазвичай ставала розм'яклою і байдужою до всього.  

Набагато гірше, якби вона прикинулася спокійною і занурилася в себе.