Читати книгу - "Вибрані твори. Том I"

удавав його, щоб урятувати. Спитайте першого-лiпшого городянина, звелiть привести з вулицi першого, хто потрапить на очi, — хай посвiдчить. Вiн вам скаже, що це не Антонi Андерсон.

Бергойн (так само спокiйно). Сержанте!

Сержант. Слухаю, сер.

Бергойн. Ідiть на вулицю i приведiть сюди першоголiпшого з мiських жителiв.

Сержант (йде до дверей). Слухаю, сер.

Бергойн (коли сержант проходить повз нього). Першого пристойного тверезого городянина, якого зустрiнете.

Сержант. Слухаю, сер. (Виходить).

Бергойн. Сiдайте, мiстере Андерсон, — якщо дозволите менi поки що вас так називати. (Рiчард сiдає). Сiдайте, панi, треба зачекати. Дайте ледi почитати газету.

Рiчард (обурено). Посоромтесь!

Бергойн (ущипливо, напiвпосмiхаючись). Якщо ви не чоловiк їй, то вся справа для неї не так уже багато важить.

Рiчард закусив губу, змушений замовкнути.

Джудiт (до Рiчарда, повертаючись на своє мiсце). Я не могла iнакше. (Той хитає головою. Вона сiдає).

Бергойн. Ви, певна рiч, розумiєте, мiстере Андерсон, що на цей невеличкий iнцидент вам не слiд покладати надiї. Ми повиннi дати через когось пам’ятний урок iншим.

Рiчард. Цiлком розумiю. Гадаю, мої пояснення зайвi?

Бергойн. На мою думку, ми повиннi вiддати перевагу свiдченням безсторонньої особи, якщо ви не заперечуєте.

Сержант повертається з пакетом паперiв; вiн веде Крiстi, страшенно переляканого.

Сержант (передаючи Бергойну пакет). Депешi, сер. Привiз капрал 33-го полку. Так гнав коня, що ледве живий домчав, сер.

Бергойн розгорнув папери i заглибився в них. Вiдомостi, певно, такi серйознi, що повнiстю вiдвернули його увагу вiд судового процесу.

Сержант (до Крiстi). Ну, ти! Скинь капелюха i слухай, що тобi кажуть! (Стає коло Крiстi, який спинився з того боку, де сидить Бергойн).

Рiчард (грубо, як вiн завжди розмовляв з братом). Не бiйся, дурню: ти тут лише за свiдка. Тебе вони не збираються вiшати.

Суїндон. Ваше iм’я?

Крiстi. Крiстi.

Рiчард (нетерпляче). Крiстофер Даджен, йолопе. Кажи своє повне iм’я.

Суїндон. Пiдсудний, мовчiть. Ви не повиннi пiдказувати свiдковi.

Рiчард. Гаразд. Але попереджаю, що вам не пощастить нiчогiсiнько довiдатись в нього, доки ви на нього не нагримаєте. Його побожна матiнка так ретельно його виховувала, що не залишила йому i крихти розуму або мужности.

Бергойн (раптом схопився з мiсця, уривчасто питає в сержанта). Де той, що привiз оце?

Сержант. У караульнi, сер.

Бергойн так поспiшно залишає кiмнату, що офiцери перезираються.

Суїндон (до Крiстi). Ви знаєте Антонi Андерсона, пресвiтерiанського священика?

Крiстi. Звiсно, знаю. (Говорить це так, нiби вважає Суїндона ослом, якщо той сумнiвається у цьому).

Суїндон. Вiн є тут?

Крiстi (озирається навсiбiч). Не знаю.

Суїндон. Ви його бачите?

Крiстi. Нi.

Суїндон. Ви, мабуть, знаєте i пiдсудного?

Крiстi. Ви кажете про Дiка?

Суїндон. Хто це — Дiк?

Крiстi (тиче пальцем на Рiчарда). Ось вiн.

Суїндон. Як його iм’я?

Крiстi. Дiк.

Рiчард. Кажи як слiд, опудало городнє! Вони ж не знають, хто той Дiк.

Крiстi. Адже ж ти Дiк, чи не так? Що ж менi ще казати?

Суїндон. Говорiть до мене, сер. А ви, пiдсудний, помовчiть. Скажiть нам, хто такий пiдсудний?

Крiстi. Вiн — мiй брат. Дiк, Рiчард. Рiчард Даджен.

Суїндон. Ваш брат?

Крiстi. Так.

Суїндон. І ви певнi, що вiн не Андерсон?

Крiстi. Хто?

Рiчард (терпець йому урвався). Я, я, я, ти...

Суїндон. Замовкнiть, сер.

Сержант (тримає). Мовчати!

Рiчард (нетерпляче). Тьху! (до Крiстi). Вiн хоче довiдатися, чи я не священик Андерсон. Вiдповiдай йому i не вишкiряй зубiв, як блазень.

Крiстi (вишкiрив зуби ще бiльше). Ти — пастор Андерсон? (До Суїндона). Таж мiстер Андерсон — священик i дуже хороша людина, а Дiк — поганий, поряднi люди i розмовляти з ним не будуть. Вiн — поганий брат, а от я — хороший.

Офiцери голосно смiються, солдати теж вишкiрились.

Суїндон. Хто заарештував цього чоловiка?

Сержант. Я, сер. Я застав його у домi священика, вiн сидiв за столом разом з оцiєю ледi, без сюртука, цiлком, як у себе вдома. Якщо вiн з нею не одружений, то мусив би бути одруженим.

Суїндон. Вiн визнав себе за священика?

Сержант. Так, сер, але поводився вiн не як священик, хоч i в капелана запитайте, сер.

Суїндон (до Рiчарда, загрозливо). Так ви, сер, хотiли обдурити нас? І ваше iм’я — Рiчард Даджен?

Рiчард. Ви, нарештi, дiзналися про це, чи не так?

Суїндон. Ім’я Даджен нам добре вiдоме.

Рiчард. Так, Пiтер Даджен, якого ви вбили, був моїм дядьком.

Суїндон. Гм! (Стиснувши губи, суворо дивиться на Рiчарда).

Крiстi. Вони тебе повiсять, Дiку?

Рiчард. Так. Забирайся геть; ти тут бiльше не потрiбний.

Крiстi. То менi можна буде взяти фарфорових павичiв?

Рiчард (схоплюється). Геть! Геть, йолопе!

Крiстi з переляку панiчно тiкає.

Суїндон (пiдвiвся, всi — слiдом за ним). Оскiльки ви взяли на себе роль священика, Рiчарде Даджен, то маєте виконати її до кiнця. Страта вiдбудеться о дванадцятiй годинi, як було призначено; i якщо до того часу Андерсон не з’явиться — ви займете його мiсце на шибеницi. Сержанте, виведiть пiдсудного.

Джудiт (збентежена). Нi, нi!

Суїндон (люто, боячись, що вона знову почне благати). Заберiть геть цю жiнку!

Рiчард (мов тигр, перестрибує через стiл i хапає Суїндона за горло). Негiднику мерзенний!

Сержант кидається Суїндону на допомогу з одного боку, солдати — з другого. Схопивши Рiчарда, вони вiдтягають його на мiсце. Суїндон, що впав на стiл навзнак, тепер випростується i опоряджається. Вiн хоче щось сказати, але його випереджає Бергойн, що з’являється на порозi з двома паперами в руках: бiлим листом i голубою депешею.

Бергойн (пiдходячи до столу i силкуючись удавати спокiйного). Що це? Що трапилось, мiстере Андерсон, ви мене дивуєте!

Рiчард. Дуже шкодую, що стурбував вас, генерале. Я тiльки хотiв задушити оцього вашого пiдручного. (Вибухаючи гнiвом, до Суїндона). Навiщо ти збуджуєш в менi диявола, ображаючи цю жiнку? З насолодою скрутив би тобi в’язи, рудий собако! (Простягаючи до сержанта обидвi руки). Ось, надiньте наручники, бо iнакше не обiцяю, що не покалiчу його!

Сержант дiстає з кишенi наручники i дивиться на Бергойна, чекаючи наказу вiд нього.

Бергойн. Майоре Суїндон, ви образили цю даму грубим словом?

Суїндон (дуже сердито). Нi, сер, аж нiяк. Вам не слiд би й ставити менi таке питання. Я наказав вивести цю жiнку, бо вона порушувала порядок, а цей чоловiк накинувся на мене. Заберiть наручники. Я сам можу впоратись.

Рiчард. Тепер, коли ви заговорили, як мужчина, я нiчого не маю проти вас.

Бергойн. Мiстере Андерсон...

Суїндон. Його iм’я — Даджен, сер. Рiчард Даджен. Вiн — самозванець.

Бергойн (рiзко). Дурницi, сер. Ви повiсили Даджена у Спрiнгтаунi.