Читати книгу - "Рогнеда"

Святослав, ідучи на Дунай, не міг призначити своїм намісником у Києві ні Володимира, ні Олега, який був наймолодшим.

Перший був бастардом, незаконним нащадком, народженим від жінки, яка ніколи не була в шлюбі зі Святославом. І хоч Малуша походила з древлянського князівського роду, але була в княгині Ольги ключницею. Володимир, до всього ж, народжений був не в Києві, а в селі Будутине, куди розгнівана Ольга зіслала Малушу за її любов зі Святославом.

До всього Володимир, народжений від ключниці, був ще й наймолодшим. А таких намісниками замість себе не ставили, віддаючи перевагу старшому синові. Як би склалася подальша доля юного Володимира, невідомо. Аж тут його запросили до себе новгородці.

Малко Любечанин – ймовірно, можновладець із Любеча. Уже згадувалась гіпотеза, за якою Малушу вважали князівною, дочкою древлянського князя Мала, якого було страчено 946 року під час придушення Ольгою повстання древлян.

Брат Малуші був найближчим сподвижником Святослава, а це теж вказує на знатність роду.

А Любеч – нині селище міського типу на Чернігівщині. Розташований на лівому березі Дніпра, вперше згадується в давньоруських літописах під роком 882-м. Був значним торговим центром і однією з фортець, яка захищала Київську Русь від нападів степових кочовиків.

«Найімовірніше, Володимир просидів би у малопочесному в ті роки новгородському князівському кріслі набагато довше: адже Ярополк і Олег були теж дуже молоді – перший мав на кілька років більше від Володимира, а другий був чи не молодшим від нього. 972 р. потрапив у влаштовану печенігами засідку й загинув їхній батько Святослав. Перед смертю він посадив своїм намісником у Києві старшого сина Ярополка. Коли батько наклав головою, той, природно, залишився сидіти на київському столі. Однак ні Олег, ні Володимир, ні бояри, ні народ зовсім не бачили в Ярополку справжнього великого князя, яким був видатний воїн та державний діяч Святослав. Під’юджуваний своїми дружинниками, хлопчик Олег перестав визнавати владу старшого брата. 977 р. дійшло до відкритої війни між ними. Ярополк, якого постійно підбурював проти брата Свенельд, пішов з військом у Древлянську землю, в головному місті якої, Овручі, тоді княжив Олег» (П. Ф. Котляр).

«Життєвий шлях Володимира не був посипаний трояндами, і доля не завжди була до нього прихильною. Багато що, в тім числі й великокнязівський стіл, йому довелося здобувати мечем, оскільки його народження не давало йому на це права. Говорячи про походження нашого героя, митрополит Іларіон століттям пізніше писав: «Сей славний Володимир від славних родителів, благородний – від благородних». Дідом Володимира був легендарний Ігор Рюрикович, бабцею – знаменита в руській історії княгиня-християнка Ольга, а батьком – доблесний і войовничий князь Святослав, який прославився в затятій боротьбі з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм. Але по матері рід Володимира далеко не був таким блискучим. За свідченням літописця, Святослав прижив його від рабині, ключниці Малуші. Та й перші роки його життя минули, за деякими свідченнями, не в стольному Києві, де виховувались його старші брати Ярополк та Олег, а в якомусь селі Будутина, куди зіслали його матір…» (К. Рижов).

Із книги «100 найвідоміших українців»:

Володимир народився близько 960 р., коли його батько, Святослав Ігорович, був іще спадкоємцем престолу, а державою правила княгиня Ольга.

Володимир народився майже одночасно з Ярополком, старшим сином Святослава від законної дружини, ймовірно, з угорського правлячого дому. Палке кохання Святослава до Малуші і прихильність до неї Ольги забезпечували високий статус їхнього сина, який уже в юні роки одержав в управління Новгород. Проте великокнязівський престол було призначено вочевидь не йому.

Вирушаючи у другий похід проти Візантії влітку 969 р., Святослав залишив намісником у Києві Ярополка, а Олега, його молодшого брата, посадив княжити у древлян.

Новгородці наполегливо просили собі князя із синів Святослава, погрожуючи в разі відмови знайти його в іншій землі. Кандидатура Володимира їх цілком влаштовувала. З молодим княжичем на північ вирушив його дядько Добриня: Новгородську землю фактично ввірили йому.

Щоб зміцнити свої позиції, Володимир посватався до Рогнеди, батько якої, Рогволод, княжив у Полоцьку, а брат Тур утвердився на Прип’яті, заснувавши місто-фортецю Турів. Влада дому Рогволда поширювалася майже на всі землі сучасної Білорусі, й Володимир бажав залучити його на свій бік у боротьбі за Київ. Проте Рогнеда в образливій формі відмовила женихові. Тоді розгніваний князь захопив Полоцьк і силоміць узяв її собі за дружину, жорстоко розправившись із її батьком та братами. Про кохання між подружжям не йшлося, але від цього шлюбу народилися сини Ізяслав, Ярослав, Всеволод і Мстислав, а також дочки Предслава і Премислава.

Підкорення Полоцька значно зміцнило позиції Володимира в боротьбі з Ярополком. Спираючись на варягів, новгородське ополчення й сили деяких північних земель Русі, Володимир та Добриня вирушили до Смоленська й, розбивши війська Ярополка, заволоділи містом. Шлях по Дніпру на Київ було відкрито.

У 964 році син загиблого на той час київського князя Ігоря Рюриковича і княгині Ольги Святослав Ігорович офіційно зайняв престол. Але Київською Руссю фактично до кінця свого життя правила велика княгиня Ольга, адже синок її Святослав весь час пропадав у походах, яким, здавалося, не було числа.

Святослав прожив мало – зовсім мало, навіть як на ті часи, – десь тридцять років. Життя його, хоч і недовге, було