Читати книгу - "І раптом стукіт у двері"

143
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:
що інше, як ухилення від сплати податків. «Ухилення від сплати податків?» — повторив зніяковілий Ронель. «Так», — кивнув Дарко своєю розумною головою. Він пояснив Ронелеві, що його податковий консультант — інопланетянин, який жив на планеті, з якої походить Дарко, — порадив йому інвестувати в екологічно орієнтоване підприємство, тому що екологія славилася своїм інопланетним податковим управлінням. І що за допомогою формально зареєстрованих корпорацій він незабаром був цілком залучений у сферу творення життя та його видів на планетах. «Загалом усім відомо, що реальних грошей у розвитку людського виду не існує, — пояснив Дарко. — І для якогось іншого виду, відповідно, також. Але оскільки це нова сфера цілком відкрита для оподаткування, нічого не зупинить мене від пред’явлення купи рахунків». «Я в це не вірю, — сказав Ронель у своєму сні. — Я відмовляюся вірити в те, що наша єдина функція в цьому світі — це бути податковим сховищем, щоби мій улюблений пес міг відмивати гроші». «По-перше, тут ніхто не говорить про відмивання грошей, — виправив його Дарко. — Увесь мій прибуток — чистий і чесний, і я не займаюся жодним смішним бізнесом. Усе, про що ми тут говоримо, — це напівлегальна інфляція витрат. По-друге, тепер я, скажімо, дарую тобі першу передумову для того, щоб справжньою функцією людства не було служити податковим сховищем для мене, гаразд? Якщо ми розглянемо цей аргумент трохи згодом, які інші функції воно може мати? Я питаю не у прагматичному сенсі, а в теоретичному». Дарко помовчав якийсь час, а коли побачив, що Ронель у своєму арсеналі не має жодної відповіді, він двічі гавкнув, схопив кістку в пащу і покинув балкон. «Не йди, — просив його пошепки Ронель. — Будь ласка, не полишай мене, мій песику, мій друже, моя любове...»

Того ранку Ронель знову прокинувся із гігантським стояком під акомпанемент Даркового лизання. Коли він, урешті-решт, розплющив очі, Дарко бігав по кімнаті без кістки і зовсім голий. «Це не сексуально, — спало на думку Ронелю, — це по-компанійському, можливо, навіть екзистенційно».

— Дарку, мій ангеле, мій друже, — прошепотів він, намагаючись стримати свою приголомшливу радість, щоб не збудити Нееву, — ти — єдина істота, яка насправді любить мене.

Розстібання

Це почалося з поцілунку. Це майже завжди починається з поцілунку. Елла і Цікі лежали оголені в ліжку й торкалися лише язиками — аж раптом вона відчула, що щось її коле.

— Я зробив тобі боляче? — запитав Цікі, і коли вона похитала головою, швидко додав: — У тебе кровотеча.

Так воно й було, кровило з рота.

— Вибач, — сказав він і заходився щось гарячково шукати на кухні, витягаючи кубики з морозильника і стукаючи ними по стільниці. — Ось, візьми, — сказав він, простягаючи їй трохи льоду тремтячою рукою, — приклади його до губи. Це зупинить кровотечу.

Цікі в цих речах завжди був компетентним. В армії він був фельдшером. Він також був дипломованим туристичним Гідом.

— Вибач, — продовжував він. — Я, мабуть, вкусив тебе. Знаєш, у запалі пристрасті.

— Ніцього сасного, — посміхнулася вона, а кубик льоду тримався на її нижній губі. — Ніцього не салось.

І це, певна річ, була неправда. Тому що сьось салось. Бо ж не щодня чоловік, із яким ти живеш, викликає у тебе кровотечу, а потім бреше тобі і каже, що він тебе вкусив, коли ти чітко відчуваєш, що щось тебе коле.

Вони не цілувалися кілька днів після цього через її поріз. Губи — дуже чутлива частина тіла. І пізніше, коли вони вже могли цілуватися, їм доводилось поводитися дуже обережно. Їй здавалося, що він щось приховує. І, певна річ, однієї ночі, скориставшись тим, що він спить з відкритим ротом, вона обережно встромила пальця йому під язик — і знайшла. Це був замок. Крихітний замочок. Але коли вона потягнула за нього, увесь її Цікі відкрився, неначе устриця, і з’ясувалося, що всередині — Юрґен. На відміну від Цікі, Юрґен мав цапину борідку, акуратні бакенбарди і необрізаний пеніс. Елла бачила його у своєму сні. Дуже тихенько вона склала обгортку від Цікі та сховала її в кухонній шафі за сміттєвим відром, де вони тримали пакети для сміття.

Життя з Юрґеном було нелегке. Секс був фантастичним, але він багато пив, і коли бував п’яним, здіймав бучу й потрапляв у різні неприємні ситуації. У таких станах він полюбляв дорікати їй за те, що вона стала причиною його переїзду з Європи сюди. Щоразу, коли щось погане траплялось у цій країні, не важливо, було це в реальному житті чи по телевізору, він казав їй: «Поглянь, куди котиться твоя країна». Іврит він знав паскудно, і оце його «твоя країна» завжди звучало як звинувачення. Її батькам він не подобався. Її мама, яка насправді любила Цікі, називала Юрґена ґоєм. Її батько завжди запитував його про роботу, а Юрґен усе знай хихотів, відповідаючи: «Робота — вона як вуса, пане Швіро. Вона давним-давно вийшла з моди». І від цього ніхто ніколи не був у захваті, а надто батько Елли, який досі носив вуса.

Врешті-решт, Юрґен поїхав. Він повернувся до Дюссельдорфа — писати музику і жити на гонорари. Він ніколи б не міг стати співаком у цій країні, казав він, тому що проти нього працює його акцент. Тутешні люди упереджені. Вони не люблять німців. Елла вважала, що навіть у Німеччині на своїй дивній музиці й кітчевих словах він теж би далеко не заїхав. Він навіть написав пісню про неї. Він назвав її «Богиня», в якій розповідалося про секс на хвилерізі та про те, як вона прийшла і — це цитата — «немов хвиля, розбилась об скалу».

Через шість

1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І раптом стукіт у двері», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "І раптом стукіт у двері"