Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

на рік.

Фактично ці результати підтвердили, що наша система освіти не вчить дітей застосовувати знання на практиці, не розвиває в них креативність. У нас величезна кількість дітей не досягає навіть базового рівня з математичної грамотності.

Один з основних висновків PISA — прірва в навчальних результатах дітей залежно від гаманця їхніх батьків (чи можуть вони дозволити собі репетитора) і місця проживання — у селі чи місті. «Різниця в 2,5 року навчання між дітьми одного віку. Це дуже тривожний результат, який свідчить про відсутність рівного доступу до якісної освіти в Україні» (Лілія Гриневич).

Для порівняння, у великих містах середній результат становив 499,4 бала, у селах — усього 420,6.

(За матеріалами Liga.net)

# 4. Немає системи медицини. Ситуація абсолютно схожа з системою освіти: стару зруйновано, нова ніяк не почне будуватися, робить крок уперед і два назад. Проте тут є ще три важливі але:

наслідки браку нормальної системи медицини помітні вже зараз й емоційно вони дуже болючі (страждання, смерті, каліцтва і т.д.);

це одна з улюблених сфер для корупціонерів і блокування реформаторських починань;

прогресують багато невиліковних хвороб або таких, лікування яких дуже дороге, тривале, потребує від лікарів високої кваліфікації (рак, туберкульоз, діабет тощо).

Водночас ми стали активними споживачами для фарміндустрії. Ланцюжок простий: лікарів немає — аптеки є — інтернет є. Ось кожен і стає собі лікарем. На самолікування ми викидаємо даремно мільярди гривень, іноді останніх гривень. Здоров’я це не додає, а ось в депресію від безгрошів’я, слабкостей і хвороб заганяє дедалі сильніше.

# 5. Кожен сам по собі. Немає Держави. Її системи і функції зруйновані, процвітає популізм. Отже, у будь-якій складній, нестандартній, а нерідко і рядовій ситуації, у якій знадобиться допомога, людина може покладатися тільки на себе і/або своє оточення. Звісно, український народ уже не раз доводив, що вміє мобілізуватися і творити чудеса взаємодопомоги. Проте всі вже добряче втомилися замінювати собою державу.

# 6. Немає точок опори — усе змінюється. Ми живемо в період змін — у світі, на континенті, у країні. Перекроюються не тільки устрій і карта світу — змінюється побут кожної людини. Те, що вчора було нормою, сьогодні вже оцифрували і воно стало зовсім іншим.

Аналоговий мозок, з яким домінуюча більшість з нас народилася, намагається до цього пристосуватися. Утім точок опори і стабільності як не було, так і немає. Ми не впевнені в завтрашньому дні. Це змушує бути напоготові й постійно боротися за виживання.

# 7. Маленькі й великі «радості». Ми підсвідомо і свідомо шукаємо віддушину від всього того безладу і жахів, які відбуваються навколо. Того, що додасть в життя барв, зробить його простішим, яскравішим і приємнішим.

Таких віддушин у нас вистачає:

— цукор і фаст-фуд,

— ігроманія,

— сигарети,

— алкоголь,

— легкі й важкі наркотики.

Усі вони з різним ступенем руйнівної сили впливають на нас і навколишніх, але стають для нас необхідною віддушиною.

Ціла прірва розділяє твою похмуру реальність і красиве глянцеве життя твого оточення.

# 8. «Успішний успіх». Його транслюють повсюдно — по всіх каналах ТБ і в кожній стрічці новин, тож він ще більше викривлює реальність. Адже ціла прірва розділяє твою похмуру реальність і красиве глянцеве життя твого оточення.

Людям непросто живеться в період змін. Утім варто їм лише випірнути з реальності в інформаційне поле, як вони всюди бачать красиві картинки життя своїх сусідів.

«У всіх все добре, тільки у мене погано» — це базис мережевих депресій. Вони породили захисний інструмент під назвою «здаватися, а не бути». А це — прямий шлях до віртуальної реальності, у якій панує Маніпуляція.

Посилюється тренд красивого й нетерпимість до неуспішних. Невдахою бути ніяково й соромно, про це не говорять. А отже, всі невдахи на тлі гарної картинки успішних ще більше посилюють свою депресію, впадають у заперечення і добивають своє життя.

Ті, хто наважується говорити про невдачі, жодним чином не впливають на інформаційне поле, адже зазвичай подають інформацію з бравадою — ніби несерйозно, ніби жартома. Отож усе, і хороше, і погане, тяжіє до успішного успіху. Реальність — інша. Та кому до неї є діло, якщо навколо успішний успіх?

# 9. Купа пройдисвітів і чарівних таблеток. Що складніші часи, то більше тих, хто виробляє і дарує чарівні способи швидко все виправити і кардинально змінити життя.

Псевдопсихологія, інфобізнес, тренінги особистісного росту, езотерика, гомеопатія і ще тисячі магічних способів швидко щось змінити й отримати результат — усі вони обіцяють привести до того заповітного успішного успіху. Адже, може, саме завдяки цій чарівній таблетці у сусіда все добре?

Підґрунтям є та сама проблема — невміння вибудовувати логічні ланцюжки і цілісну картину. Бажання швидко все змінити набагато пріоритетніше, ніж отримати реальні, але довгі зміни.

# 10. Отупіння через спрощення, загорнуте в красиву обгортку. Інформація множиться експоненціально. Збагнути її всю або хоча б необхідний мінімум стає неможливо. Це породило нову формулу: спростити інформацію до рівня, щоб могла зрозуміти «твоя бабуся» або «трирічна дитина».

Середньостатистична людина в інформа­ційному полі намагається зібрати пазл з розрізнених шматочків у цілісну картинку, необхідну для прийняття рішення.

Така формула фрагментує інформацію, руйнує причинно-наслідкові зв’язки. Середньостатистична людина в інформаційному полі намагається зібрати пазл з розрізнених шматочків у цілісну картинку, необхідну для прийняття рішення. При цьому не знає, якою саме ця картинка має бути.

Люди, які не розуміють цілісної картинки, але володіють сотнями фрагментів інформації, почуваються поінформованими, проте зовсім не розуміють, що відбувається.

Нові інтерактивні й візуальні формати стали мейнстрімом. Вони роблять спрощені смисли красивими, зрозумілішими і доступнішими. Так людина за день може споживати в рази більше різнорідної спрощеної інформації, а тому почувається обізнаною у всьому на світі. Що красивіша картинка, то більше до неї довіри. Отож людина не просто почувається поінформованою, а ще й схильна за замовчуванням довіряти цій інформації.

Формула успішного контенту нині універсальна і проста: взяти те, що на поверхні («що піпл хаває») — проблематизувати — додати чарівну таблетку — розжувати чарівний результат — яскраво все оформити. І вуаля — рейтинги і перегляди забезпечені.

Спрощуй, упаковуй і володарюй. Народ не мусить думати — йому потрібно все подати на блюдечку.

# 11. Таврування розумних і звеличення тупих людей. Тих, хто бачить загальну картину і може вивести маніпуляторів на чисту воду, мало. Якщо їх не дискредитують і вони можуть говорити, то й тоді вони це роблять занадто складною мовою.

Як завжди, є більшість — яскравий натовп спрощенців і чарівників. На противагу їм постає купка розумників-ботанів, які говорять складно і про неприємне, та ще й роблять це довго й нудно. Вони довго пояснюють і багато говорять.

Зазвичай ботанів уривають на півслові. Звісно, коли багато тексту, простіше «причепитися» до слів. Проти них — сотні тисяч спрощенців, яким невигідно утворювати свою аудиторію. Аудиторія розумників схожа на них, тобто нечисленна й пасивна.

# 12. Злість. Світ став абсолютно відкритим, та водночас люди стали агресивно нетерпимі до думок, протилежних їхнім власним. Тому вони групуються в спільноти, які своєю теплою ванною створюють їм комфортний світ і замінюють реальний.

Живучи в цій теплій віртуальній реальності, вони щиро вважають, що це і є весь навколишній світ. У ньому вони знаходять підтримку, у ньому спілкуються із собі подібними. Утім їхні думки не