Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

пробиваються у великий і реальний світ, у якому перемагає той, хто вміє говорити модною і загальнодоступною конформістською мовою.

Булінг і хейтинг стали масовими і повсякденними явищами — це ефективний інструмент самовираження і нарощування популярності в мережі. Як наслідок, депресія в мережі ще більше посилюється. Люди не тільки бояться відхилятися від глянцевого шаблону поведінки, а й вважають напад на іншого нормою.

Усе це відбувається паралельно і системно. Це не частина індустрії вірусмейкерства — середовище було сформовано до початку її активної роботи й істотно спростило їй завдання.

Далі я детально познайомлю вас із цією індустрією, розповім, як і чому вона впливає на кожного з нас.

2.6. Трохи теорiï, або пiдсумки вищенаведеного

Цю частину ви можете пропустити без шкоди для загального розуміння суті книжок. Або прочитати, щоб підсумувати вже прочитане.

2.6.1. Як руйнується вроджений імунітет

Уявіть абсолютно здорову інформаційно людину — з хорошим вродженим імунітетом, критичним мисленням, оточену мислячими людьми, яка розуміє суть і патерн маніпуляцій. Та вона ж людина. Вона живе не в «тепличних умовах», а в звичайному соціумі. Ходить по вулиці, купує їжу в супермаркетах, відвідує батьківські збори, працює в колективі, стоїть у корках.

Щодня людину атакує безліч різноманітних інформаційних вірусів. Частину з них вона фільтрує, обробляє і не заражається ними, а інша частина інфікує її.

Щодня людину атакує безліч різноманітних інформаційних вірусів. Частину з них вона фільтрує, обробляє і не заражається ними, а інша частина інфікує її. З часом імунітет людини може слабшати, а питома маса вірусів, які її інфікували, — збільшуватися. Отож навіть якщо людина має дуже міцний вроджений імунітет, то соціальний згодом руйнується під впливом токсичного оточення.

Та чи маємо ми в 2020 році вроджений інформаційний імунітет? Моє оціночне судження — його не мають 99% українців і не лише вони. Причина проста — зміна інформаційних епох.

Як ви пам’ятаєте, вроджений імунітет — це ті правила і патерни поведінки, які передають нам батьки генами й у процесі виховання. Вони дають нам перелік правил, що можна і чого не можна робити в інформаційному просторі, щоб не нашкодити собі й навколишнім.

Ці правила напрацьовуються поколіннями. Як і будь-які правила безпеки, вони «пишуться кров’ю». Так ми засвоїли міцні захисти часів аналогової ери, її тоталітарної специфіки:

• ми знаємо: те, що обговорюють на кухні, не потрібно переповідати незнайомим, інакше — КДБ;

• ми розуміємо: на ТБ і в ЗМІ брешуть, інформацію потрібно аналізувати самому;

• усе західне — хороше.

Утім за останні десятиліття світ зробив кульбіт, і все перевернулося догори дриґом. Змінилося все: державний лад, обсяг інформації, її відкритість, способи донесення тощо.

Ось п’ять ключових змін, які зруйнували наш вроджений інформаційний імунітет

# 1. Тоталітаризм VS Демократія

Раніше люди чітко розуміли, що вони нічого не вирішують і нічого не можуть змінити в рішеннях, які ухвалила влада. Вони мали не лише пристосовуватися до означених реалій, а й не погіршити їх для себе і своїх близьких. Це розвивало кмітливість і розширювало світогляд.

А нині у нас існує зручна демократична ширма — кожен «впливає» на все. Однак при цьому випущено ключовий момент: кожен реально впливає на все лише тоді, коли він:

— високоосвічений;

— володіє актуальною і достатньою інформацією;

— розуміє діючі правила функціонування економіки і політики.

Нині створено видимість інформаційної відкритості та доступності будь-якої інформації.

Нині створено видимість інформаційної відкритості та доступності будь-якої інформації. Та люди банально не навчилися нею користуватися — з мільярда повідомлень, фактів, законів тощо не вміють виділяти основне.

Особливо це стосується старшого покоління. Їх кількісно багато, у них найбільша електоральна сила і значна купівельна спроможність. А проте, вони найменше розуміють наслідки їхніх рішень. Рівень їхньої сучасної освіти наближається до нуля. У них найслабший імунітет, і вони абсолютно не захищені від інформаційних вірусів.

ПРИКЛАД

Кандидат математичних наук Іван Петрович пише дисертацію і підробляє аналітиком. У 2019 році він дзвонить на радіо, щоб висловити своє невдоволення розміром зарплати в 200 доларів у приватній фірмі. Іван Петрович вимагає від Президента виконати його передвиборні обіцянки і підняти зарплату до 1 000 доларів, адже заради цього він за нього голосував. Він щиро вірить, що саме Президент може це зробити. Раніше ж так і було — добробут кожного залежав від волі партії та її вождя.

# 2. Зрозуміла система координат VS Повна дезорієнтація

Раніше все було просто і зрозуміло. Вироблена й усталена система координат давала чіткі й напрацьовані поколіннями ввідні:

— хто друг, а хто ворог;

— що можна говорити, а про що ліпше промовчати;

— чому вірити, а що піддавати сумніву й аналізу.

Тепер такої чіткої системи координат немає. На людину, яка живе в період трансформації епох, валиться вбивчий потік інформації, до того ж цей потік вона не фільтрує. Це стосується як споживаної інформації, так і дій людини в інформаційному полі.

Додайте до цього полярність безлічі думок. Як наслідок, люди старшого покоління, які тільки звикають осмислювати шквал інформації, остаточно втрачають розуміння, що можна, чого не можна, що на благо, а що на шкоду.

ПРИКЛАД

Мовою аналогової епохи це означало б таке. Іван Петрович теплим літнім ранком 1986 року на повну гучність слухав на кухні Радіо Свобода. На парт­зборах обговорював мільйонні жертви аварії на ЧАЕС і лаяв владу за замовчування факту катастрофи. А після роботи влаштовував мітинг за права афганців під місцевим Білим домом. Тобто робив усе те, що могло мати кар’єрні і життєві наслідки для нього і його сім’ї.

# 3. Стабільність VS Період трансформації

Це стосується всіх сфер життя. Динаміка подій у минулому була мінімальною, а самі події піддавалися причинно-наслідковому аналізу, хоча б на побутовому рівні.

Наразі динаміка змін стрімко наростає. Що було істиною вчора, сьогодні вже спростовано. Потрібно швидко вивчати нове у всіх сферах і змінювати себе, свій спосіб життя, сприйняття навколишніх, правила і систему координат.

Учора щось здавалося неможливим і абсурдним — сьогодні це норма. Люди, які звикли до стабільності й повільного темпу, за таких кардинальних змін надовго йдуть у заперечення та опір змінам. А коли виринають, світ уже знову помінявся.

ПРИКЛАД

Згадаймо непорушний сценарій минулої епохи. У школі потрібно добре вчитися, щоб вступити до престижного університету. В університеті витягнути на стипендію і підробляти в будівельних загонах, щоб заробити на студентське життя. Потім одружитися, жити в гуртожитку і збирати на телевізор, холодильник і машину. Отримати квартиру і т.д. Життя було зрозумілим. Його правила не змінювалися поколіннями і постійно відшліфовувалися.

# 4. Моноканальність VS Мультиканальність

В аналогову еру було все просто — завжди існував один флагман донесення інформації. Спочатку газети, потім радіо, потім ТБ. На кожному етапі:

— для управління людьми потрібен був домінуючий доступ саме до нього. Наприклад, у період нацистської Німеччини це було радіо;

— кількість каналів інформації, які споживала одна людина, не перевищувала і десятка, а канал-лідер концентрував переважну більшість аудиторії;

— власники каналів інформації (а значить, і реперні точки їх інформаційної політики) були відомі;

— інформації було мало, і нею дорожили.

А нині до старих каналів комунікації додалася нескінченна кількість нових. Кожен акаунт у соціальних мережах — це теж джерело інформації, часто суперечливої. Середня кількість каналів інформації, які споживає людина, вже давно обчислюється сотнями.