Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

9. Татяна

Змучений організм таки вибиває час на сон, але сновидіння не дозволяють забутись. Всю ніч вони обмотують моє тіло липкою павутиною, відрізаючи мене від реальності, залишаючи сам на сам із власними страхами, а боятись я маю чого!

Якби не хатня робітниця, яка потрясла мене за плече, то невідомо, коли б я прокинулась.

— Добрий ранок, — тихо вітається й, опустивши очі донизу, ступає крок назад і додає: — На вас чекають. Поспішіть. 

Значних зусиль мені доводиться прикласти, щоб зрозуміти: де я, хто я і що в майбутньому на мене чекає. 

Повертаю голову у бік балкона, хмурюсь. Ще доволі рано. Сповзаю з ліжка й босоніж йду у ванну.

Стараючись оминати увагою свій зовнішній вигляд, вмиваю обличчя, чищу зуби. Намагаюся викинути з голови набридливі думки. Але вони вже звели своє гніздечко, виростили рій і гудуть безупинну. 

Увійшовши до кімнати, застелюю ліжко і розгладжую руками пом’ятий одяг. Не втримуюсь — дивлюсь у дзеркало. Сумно усміхаюсь відображенню, адже виглядаю так, наче Андрій мене десь на узбіччі дороги підібрав.  

Мені страшенно некомфортно у своєму тілі, то що вже говорити про вчорашній одяг, у якому я так і заснула? 

Сил немає, як і бажання виходити з кімнати. Мені хочеться провалитись крізь землю і нехай мене розшукують. А ще краще — опинитися поруч зі Стасом, і навіть якщо він справді винен — просто бути поруч. Кинутись йому в обійми, як завжди це робила, відчути безпеку й надалі жити своїм життям.

Остання думка наштовхує на ще один варіант: дзвінок сімейному адвокату. 

— Він точно може щось порадити! — розблоковую телефон і набираю його номер. — Все ж таки у нього більше досвіду у такому болоті, ніж у мене, — мій запал так же швидко гасне, як і виник — юрист не піднімає слухавки, але я не у тому становищі, щоб просто так здаватись!

Жодна із моїх спроб не має успішного результату, але надія продовжує жевріти, хоч і зовсім маленьким вогником. Віра та надія — це єдина зброя, якою я володію.

— Фф-ф… — голосно видихаю і йду до сумочки. Витягую з неї кушон відомого бренду і, не зважаючи на відображення у дзеркалі, наношу косметику. — Не ідеально, але терпимо, — закриваю кушон, ховаю його у косметичку і виходжу з кімнати.

Дорогою на перший поверх знову набираю до адвоката, молячись, щоб взяв слухавку. 

Здригаюсь, коли чую питання Андрія, і, випередивши охоронця, який мовчки слідкує за мною від самих дверей, стараюсь відповісти буденним голосом, але чоловік не зупиняється і цього разу його слова б’ють сильніше!

— Проти мене не підуть, ти ж знаєш, тож змирись і роби те, що говорять, — Андрій не та людина, щоб не вірити у його слова.

— Я не збираюсь йти проти тебе, — і це чиста правда. Проти цього кремезного чоловіка важко встояти дорослим дядечкам, а ті хто перейшов йому дорогу у майбутньому доводиться нелегко. Доронін не пробачає проколів і підніжок — він знищує своїх ворогів  і, переступивши, йде далі. Та попри це я однаково буду пробувати знайти якнайкращий спосіб розв’язання цієї проблеми.

Шалено вдячний всім за вподобайки та підпис на мою сторінку. Бажаю гарних, мирних та світлих вихідних! Зустрінемося у понеділок! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍