Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

Кіра перервала довгу паузу. Вона вже досягла усіх бажаних ефектів, принаймні їй так здавалося, і вирішила розрадити пригніченого Аліка.

– Чуєш, Аліку, в мене є чудова ідея: ти зараз у цьому шикарному костюмі поїдеш до своїх карапузів та Ольки й запросиш їх до нас, верніше до мене, на святкування Нового року, Карину і Сергія я беру на себе – вони теж прийдуть. Я думала було залишити Карину в лікарні, але все ж таки витягну її в люди – нехай до дітей звикає й бавиться поки з твоїми карапузами. Тож, у нас буде весела новорічна ніч у сімейному колі! Як тобі?

– Чудово… Дійсно чудово, Кіро… але…

– Ніяких але!

Кіра полізла в сумочку й витягла пачку двосотгривневих купюр:

– Ось, тримай! Купи ялинку, прикрас, подарунки на свій смак…

– Кіро… послухай… я розумію, що ти багато зробила для мене.– Алік зробив паузу,– Дуже багато… І я дуже вдячний тобі за все, але… 

Кіра не зводила з нього очей, і з кожною миттю все більше розуміла, що помилилася і у своїх розрахунках, і у своїх сподіваннях…