Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 5

            Ель Гуна, або ще як її називають – Єгипетська Венеція, це мальовничий куточок країни. Оточений барвистою зеленню, та картатими готельними комплексами, які розташовані, як на суші так і на маленьких островах. З блакиттю басейнів і чудернацькими вигинами суші, що омиваються ласкавим морем.

           Феріт мав сьогодні вихідний день і тому вирішив увечері показати їй місто у якому вона відпочиває.  Вже не було так спекотно, сонце повільно наближалося до заходу.

              Як і минулого разу домовилися зустрітися біля входу в готель. Він чекав її притулившись до стіни будівлі поряд із центральним входом. Вдягнутий у білу футболку і чорні штани з накладними кишенями. Очі від сонця захищають круглі окуляри блакитного кольору.

             Біля входу було досить людно. Черговий великий автобус забирав туристів для трансферу в аеропорт.

           Парочка молоденьких та хвацьких туристок, які чекали біля входу свого гіда для екскурсії, обвівши його поглядом, вирішили, що можливо він і є їх супровід. Одразу випрямилися і замість того, щоб йти до свого автобуса, який чекав неподалік, лишилися стріляти оченятами у його бік.

            Час від часу він дивився у бік входу, щоб не пропустити Марину. І щойно вона вийшла, одразу її помітив. Дівчина не змусила себе занадто довго чекати, прийшла без запізнення.

            Вона теж побачила Феріта, виокремивши швидко з натовпу. Його зовнішність контрастувала у порівнянні з представниками тої ж статі. Він був вище й ширше у плечах. Тримався невимушено, та не реагував на зацікавлені погляди жінок та молодих дівчат. Напевне, вже звик до надмірної уваги з їх боку і з часом навчився просто не помічати.

            Сьогодні на Марині джинсові шортики, які вигідно підкреслили її стрункі і довгі ноги та та біла майув. Взута у легкі босоніжки.

            Феріт лишився в сонцезахисних окулярах, напевне, більше через те, що був не готовий, щоб вона дивилася йому в очі. Хоча сонце вже не було таким яскравим. Можливо в такий спосіб він намагався приховати розчарування. Перша дівчина, яка справді сподобалася за останній час, змогла зачепити його «сталеве» серце, належить іншому. І він не стане тривожити її душу спробами повернути ситуацію на його користь. Звичайно, міг би скористатися, придумати безліч варіантів, як лишитися з нею удвох, звабити, закохати, але у його розумінні це підло. Та все ж таки після численних вагань і роздумів не зміг встояти і все ж таки зателефонував Марині, напросившись показати містечко.

            Він купив два морозива ріжка з кульками різного кольору і смаку у вафельному стаканчику. Після чого вони зручно влаштувалися в гарному парку на лавці один навпроти одного. Філ перекинув ногу й сів впоперек дерев’яної поверхні. Марина послідувала його прикладу.

            Як Феріту взяти себе у руки і перестати так дивитися на неї. Особливо в той момент, коли вона так завзято ласує морозивом, яке тане. І нащо тільки він купив це кляте морозиво. Адже думки зараз зовсім іншого характеру… І явно не про їжу…

         Солодкий десерт аж занадто швидко танув і дівчина гарненько перемазалася. Пальці стали липкими. Іншою рукою, тою, що була чистіша вона полізла у сумку, щоб дістати вологі серветки. Та для цього прийшлося дістати майже все, що вміщувала в себе жіноча сумка. Доки необхідний засіб гігієни не знайшовся. Телефон, парфуми, блокнот і інші дрібнички опинилися на лавці. Знову відволіклася, щоб облизати нову порцію талого морозива, що стікало вже по пальцях.

            Філ забрав пачку з серветками, дістав одну і обережно витер спочатку солодкі сліди на обличчі дівчини, а потім переклав стаканчик у її іншу руку і повільно відтер пальці. Вийшло досить інтимно і ніжно водночас. Їй навіть здалося, що її щоки знову починає заливати рясний рум’янець, а по тілу розливається тепло. Ще хвилину і він зрозуміє, як вона реагує на нього.

            Гучно пролунало сповіщення у месенжері мобільного телефону Марини. Телефон все ще лишався на лавці, бо вона не встигла покласти все назад у сумку.

–  Ти не подивишся хто написав? – Запитав хлопець, зробивши для себе висновок, що вона навмисне ігнорує свій сотовий.

–  Не хочу, це не має значення, –  відповіла вона.

Його брови поповзли угору, він зняв окуляри, зачепивши дужкою, повісив на комірець футболки.

–  А якщо це щось важливе, або твій наречений,–  не вгамовувався Феріт.

            Він вже бачив цей погляд і червоні щічки після його легкого дотику. Марина явно ще знаходиться під впливом. Його впливом. І це важко не помітити. Треба якось повернути її до реальності, доки вона сама не почала робити того, про що пожалкує. Якщо звісно кохає того іншого. Хоча щось Філу підказує, що якби це було дійсно так, то навряд чи вона проводила б з ним стільки часу. Просто, якщо вона сама зробить бодай хоч крок уперед він вже не зможе контролювати себе і свої інстинкти.

–  Якщо я був би твоїм хлопцем, зроду не відпустив би тебе саму в цю країну.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍