Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Нічого собі заявочка! – Вона з викликом поглянула в його очі. – Ну і як воно на місті мого хлопця? І що тут такого в цій країні особливого, що я так ризикую? Морозиво може якесь особливе? Притупляє волю і вводить у наркотичну залежність?
- Достатньо того, що тут є я! Тому, даремно він відпустив!
- А ти не думав, що він може просто мені довіряти? – Вона почала збирати речі назад.
Блокнот, серветки, парфуми вже опинилися у сумці, а от телефон схопив Феріт.
- Довіряє кажеш! А при чому тут ти? Якщо я собі не довіряю! – Феріт сперся на кулаки, переніс цент ваги, подавшись уперед, скоротивши тим самим відстань між ними.
- То ти подивишся? – Знову запитав.
- Ні! – Не збиралася поступатися Марина.
- Це можуть бути батьки! В тебе ж вони є?
- Звичайно є!
- От, і вони можуть переживати, як там їх донька.
Від його близькості в неї знову перехопило дихання. Приємний, ледь вловимий аромат його тіла в перемішку з фруктовими нотками гелю для душу збуджував.
Подумки, вона висварила себе за таку реакцію на нього. І в цю мить знову телефон ожив і замерехтів, оповістивши про нове сповіщення.
– Ну добре, – здалася вона і ввімкнула смартфон, після перегляду сповіщення її настрій швидко зник.
– Що там? – Переляканий Філ не витримав і вихватив з рук телефон.
Марина спробувала перешкодити, але марно. Вона закусила губу, уявивши реакцію хлопця на побачене, звісно він швидко зрозуміє всю ситуацію про нареченого. Як і те, що увесь час вона брехала йому.
Сповіщення прийшло у вайбер, фотографія на якій молодий чоловік відверто обнімав білявку, яка ще й смачно цілувала його у щоку, прийшло від користувача на ім’я «КОЛИШНІЙ». Нижче під фото напис: «Я випадково відправив по старій звичці, призначалося не тобі, і зніс у себе можливість видалити, зітри сама!».
«Як же ж, випадково! От покидьок!»: Філ насупився і перевів погляд з телефона на Марину.
Вона зблідла і опустила очі, незнаючі, як поводити себе далі. Наче школярка, яку застукали за якимось не дуже пристойним заняттям.
– Це і є твій наречений? – Запитав він, і не дочекався відповіді.
– Ви розлучилися через цю подорож? – Несподівано цей факт дуже потішив Філа, але він звісно цього не показав.
– Звичайно ні, я сама втекла сюди від нього. – На емоціях відповіла Марина.
– Забий на нього! Ти в сотні раз гарніша ніж дівчина на фото. Помітно, що зробив це навмисне, щоб привернути твою увагу і викликати ревнощі. Думав, що будеш страждати, а замість цього ти відпочиваєш і засмагаєш на морі. От і лізе зі шкури, щоб нагадати про себе, та ще й натякнути, дивись, якого мачомена ти втратила!
Вона ледь посміхнулася, усмішка вийшла досить вимученою.
– А знаєш що? – Феріт увімкнув камеру і ніжно пригорнув до себе дівчину, сфотографував, – або навіть не так.
В його голову прийшла шалена ідея. Хлопець переключив режим з фото на відео витягнув руку і навів на них включив запис, а потім, чуттєво і повільно поцілував дівчину. Так, що на якийсь час вона просто випала з реальності. Так хвилююче її цілували вперше. До трепету, до щему, до запаморочення класно.
Філ вимкнув запис і відіслав відео колишньому підписавши: «Мій хлопець теж наплутав з відправкою. Зітри сам!»
– Ти що зробив? – Запитала вона, ледь оговтавшись від такого палкого поцілунку.
– Осадив твого колишнього, нагадавши, що він у минулому де йому і місце. – Підморгнув Феріт.
В душі дівчина була дуже вдячна, тепер бувший зрозуміє, що вона не ридає з розпачу, не розчавлена сидить вдома, не самотня, а поряд з нею чоловік, якому можна позаздрити. І цілується він запаморочливо, з цим важко не погодитись.
– Вибач, – нарешті тихо промовила вона.
– За що? – Здивувався Філ.
– За брехню, – вона встала, жестом поманила його йти за нею.
– Він дурний, що дозволив втратити тебе. А що до брехні, десь несвідомо я здогадувався. Тому не був дуже вже здивований. Ще дещо знаю, але про це не зараз, – він доторкнувся до її підборіддя, – ходімо.
– Колишній сказав, що я, як Снігова королева, холодна і не емоційна.
– Ти? – Не повірив своїм вухам Феріт. – Це хіба можливо? Коли ми цілувалися, я б так не сказав, чого–чого, але холоду я точно не відчув. За емоції, що вирують в тобі взагалі мовчу!
- І ще! – вона набрала повні груди повітря, зізнаватися напевне завжди не просто, а особливо коли не права. – Щодо того, що ти погано цілуєшся. Ти був правий, це зовсім не так. І я це визнаю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принц Єгипту, Олександра Малінкова», після закриття браузера.