Читати книгу - "Кажуть, під Новий Рік і не таке буває... , Вайлет Альвіно"

- Добле, - цього разу Мишко погодився без проблем. 

Виявилося, що Костя дуже передбачливий. Вони не тільки захопили свої піжами, але ще й мильні речі. Варто мені було побачити, як він все це вивантажує з невеликої сумки, мені захотілося не боляче, але відчутно вдарити стукнути його ... та хоча б тим же рушником. 

Звідки, звідки він міг знати, що вони залишаться ночувати тут? Ммм? Самовпевнений... 

Від своїх думок стало смішно... він просто хотів вірити, безглуздо вірити, що все вийде. 

Я теж по-ідіотськи вірила, що вони прийдуть... і дочекалася. 

Коли з процедурами було покінчено, а улюблена іграшка лежала під боком, Мишко попросив прочитати йому казку... і, звичайно, попросив він мене.

Скучив. 

На це я тільки радісно погодилася... Теж скучила. 

Читати довго не довелося... він заснув після першої сторінки, але ще кілька хвилин спостерігала за сплячою дитиною. Ангел не інакше. Легенько погладила його по голові, і невагомо поцілувала. 

- Солодких снів...

Вже час. Мишко спить... а на нас з Костею чекає серйозна розмова ... сподіваюся приємний.