Читати книгу - "Виправний день"

телефоні, показав, де його знайти, веб-адресу. Довсон побачив у ньому щось героїчне і передбачив, що Чарлі може відіграти певну роль у Виправному дні. Чарлі, проголосив Довсон, з тих чоловіків, які впродовж віків уживали заходів, що радикально поліпшували суспільство за один день.

Такі слова сказав сам Ґеррет Довсон, який жодного разу протягом сімнадцяти років не запізнився на зміну і ніколи за час роботи не отримував попереджувального листа. Довсон, живий доказ того, що клопітка праця — це показник гідності. Він, що має дружину і дітей, якому багато що є втрачати, Ґеррет Довсон поставив усе на кін, запрошуючи Чарлі приєднатися.

Чарлі не розчарує таку його довіру. Довсон розповів про це лише Чарлі, з усіх працівників на лінії в «КейЕмЕл Індастриз» цей чоловік віднайшов саме його, спостерігав за ним здалеку, бачив його тихий, стриманий стиль поведінки. Він правильно відчув, що Чарлі може втримати все в таємниці, не хвалитиметься і не поставить справу під загрозу. Вибрав приховану силу і невикористаний потенціал. Те, чого ніхто не помічав, навіть батя Чарлі, й саме це побачив Ґеррет Довсон.

Після ретельних спостережень він знав, що Чарлі купить необхідну зброю. Чарлі практикуватиметься на рухомих мішенях. Покаже себе як цінна людина, коли настане Виправний день, а також як член керівного класу на десятиліття вперед.

Ризикуючи вдатися в астрологію, Довсон говорив про цикли Сатурна людських життів і те, як цикл Чарлі почався у віці двадцяти семи, а коли йому стукне тридцять один, то він сам себе не впізнає. Довсон розповідав Чарлі про фізіологію людського мозку. Він цитував дослідження, які доводять, що останні значні зміни в людському мозку виникають приблизно в тридцять один рік. Це вік, коли людський досвід й освіта зливаються, щоб створити дещо значніше, ніж ці два елементи. Якщо чоловік переживе двадцять сім років — вік смерті для стількох рок-зірок, — тоді його найбільші амбіції справдяться до тридцятиоднорічного віку.

На думку Довсона, природа обдарувала Чарлі великим розумним мозком не для того, щоб він відмічався на роботі й витрачав життя на збірку різних пристроїв. Вони вдвох, він і Чарлі, — кінцеві результати тисячоліть розумного вибору і виснажливої роботи. Довсон говорив, як це комічно, що тут стоїть еволюційна кульмінація кожного генія і мускулистого варвара. Тут, у «КейЕмЕл Індастриз», Чарлі та його побратими мають усе необхідне для найгіршої херні, яку доля коли-небудь кидала в обличчя будь-якому чоловікові, та, разом з тим, вони до всирачки переймаються тим, щоб їх не звільнили, й моляться, щоб провести наступні чотири десятки років, нагвинчуючи гайки на болти.

Їхні предки, казав Довсон, спостерігають за цим і їм абсолютно похер, скільки деталей Чарлі збирає за годину, вісім годин, п’ятдесят років. Усі надалі хочуть, щоб Чарлі показав ту ж сміливість, яку вони йому заповіли. Вони віддали за нього свої життя й очікують, що Чарлі зробить те саме для майбутнього.

Ґеррет Довсон прирівняв родовід їхніх предків до лінії влади, до якої запрошував приєднатися Чарлі. Молодий чоловік нашорошив вуха, поки Довсон описував систему. Як кожна лінія влади поширюється від окремого члена Ради племен. Ці семеро членів створили Список. Вони завербували перший загін солдатів, обережно відбираючи лише надійних, беручких і рішучих. І кожен з обраних запросив по одному солдату. Такий метод дозволяє відслідкувати кожну лінію влади аж до її засновника в Раді. А провал одного солдата буде провалом усього його роду. Тоді як успіх кожного буде успіхом роду.

Ця таємна мережа обраних уже розросталася. Мережа звичайних робочих чоловіків. Нормальних людей. Тишком, не привертаючи уваги, вони продовжували годувати свої сім’ї, сплачувати податки і ставитися до інших зі звичною гідністю, цілком усвідомлюючи, що невдовзі вони отримають змогу усунути всі вади суспільства.

Чарлі переймався своїм наступним кроком. Він хотів завербувати свого шваґра. Привести його в рід. Під час усіх сімейних зустрічей вони вдвох сиділи, згорбившись перед телевізором. Щоб утримувати мир, вони проводили свої життя мовчки. День подяки чи Різдво, кожне свято перетворювалося на ехокамеру, в якій члени сім’ї клекотали, як ті папуги, повторювали схвалені думки одне одного про світ. Ризикнути щось заперечити означало вкинути шматок гімна у чашу з пуншем щастя, тож Чарлі зі шваґром сиділи й не рипались. Вони не піднімали голови й не ставали мішенями зайвий раз. Напихались індичкою чи великодньою шинкою і вдавали, що то не їхні життя розчиняються в минулому.

Чарлі знав, що його шваґер буде чудовим кадром для Виправного дня. Та він не знав, чи точно той зможе мовчати, а якщо сестра Чарлі довідається, всьому настане каюк. Вона точно не вміє тримати таємниць. Крім того, вона одна з тих папуг, які кажуть, що світ мусить залишатися таким, яким є, а вона житиме й помре, намагаючись дістати золоті відзнаки від учителів, які хотіли заробити золоті відзнаки від учителів, які прагнули золотих відзнак.

Через її язик вони всі можуть померти. Ходила чутка, ба навіть більше, ніж чутка, що якщо хтось настукає, то за правилами роду цього гравця знешкодять. І навіть гірше — гравця, який завербував винуватого гравця, також знешкодять. Це означало, що Чарлі, його сестра та шваґер опиняться під прицілом ще до Виправного дня, усі позбудуться спадщини та династії, і його родина назавжди опиниться поза сферою державної влади, а Ґеррет Довсон, бідний Довсон, почуватиметься дурнем, бо взяв на поруки тупоголового лоха, який зрадив справу. Довсон, який спостерігав за Чарлі, оцінював його характер і поставив на кін власне життя з вірою в те, що Чарлі — міцний хлопець і йому можна довірити роль у славному новому майбутньому. Ґеррет Довсон і весь рід спіткнуться на одному кроці, поки інші лінії влади розростатимуться далі.

Кілька ліній влади вже таким чином затнулися і втратили імпульс. Хтось настукав, і двох чоловіків довелося спинити, але третій за ними вибрав знову, і лінія продовжила рости. Інші лінії тягнулися вперед без хибних кроків, ці лінії налічували сотні, й саме вони дістануть найбільше мішеней.

Але щоб це сталося, Чарлі мусить виконати свій обов’язок. Перше випробування. Навіть зараз Ґеррет Довсон спостерігав за ним навпроти. Чарлі поклав гумову подушечку в прес. Вставив фланець і болт. Стиснув зібрану деталь і закріпив гайкою.

Життя в замку не робить з людини короля. Як і польоти на приватному реактивному літаку не роблять з неї астронавта. Чи згинання м’язів не роблять людину сильною. Так само статусна дружина не робить чоловіка переможцем. Усе своє життя Чарлі шукав атрибутів влади й ніколи не усвідомлював,