Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ десятий 

 

Розділ десятий 

 

 Ціль влади – влада.  

                             Джордж Оруелл   

 

Ґранд приземлився в одному з ангарів таємної фортифікаційної споруди «Ордену Сонця» на Плутоні. Останній раз він відвідував цю планету, коли став Прем’єр-міністром Галактичного Союзу, ще й отримав посаду голови Ради «Ордену», через «загадкову» смерть Шнайдера.  

 Ґранд вийшов зі свого судна в бордовому плащі, де його біля входу з нетерпінням чекав Криптор у своїй звичній сірій уніформі. Вони разом рушили до головної зали, проходячи, як завжди, через спеціальні перевірки.  

Дорогою, Ґранд запитував у свого секретаря про таку нагальність «Ордену» бачити його, але той відповідав, що не знає  нічого.  

Прем’єр увійшовши до зали. Він побачив стримані від злості обличчя, що вичікували можливості  задати йому питання.  

“Старі-добрі кислі морди”, - подумав Ґранд і в голос привітався: 

-Мої браття, вітаю вас! 

Залою прокотилося відповідне вітання. Поки Ґранд доходив до свого трону, члени Ради не стихали від запитань. 

-Ми тебе вже зачекалися,- відповів Томас Ардер, поправляючи свій плащ.  

-Я від душі перепрошую за свою довгу відсутність, браття! - Веселим тоном відповів Ґрнад, а тоді, сідаючи на трон урочисто промовив: - Як голова ради «Ордену Сонця», оголошую це засідання відкритим! 

 Всі учасники за круглим столом здійняли тишу. у цій залі знаходилися люди, що фактично заслужували або своїм ділом, або символічними вкладами бути в такій залі. У всіх на спинах були бордові плащі, але це не єдине, що їх об’єднувало: минулі образи, збитки від власної справи й розчарування в спільній сумі дорівнювали ненависть до Галактичного Союзу. Всі так чи інакше намагалися знищити державу, і це бажання контролювалося у руках старого лорда Района. 

 Ґранд пробігся очима по співучасниках зібрання. На їхньому обличчі він бачив якесь питання, від якого кожного присутнього просто плющило. 

Він промочив горло, і тоді з розважливістю заговорив: 

-Панове, я бачу, що у вас є багато питань до мене, тому буду радий, якщо ви почнете їх озвучувати,- звернувся після тривалої паузи Ґранд. 

-Нас турбує, Ґранде, те, що ми не маємо жодного впливу на Союз, - розпочав колишній депутат Галактичного Парламенту, Масик Коренул, який втратив свій мандат через намагання забрати собі копалини з залізною рудою на Марсі. 

-Ви ж розумієте, що така міцна структура як Галактичний Союз просто так не впаде. Потрібно ще трошки почекати. Ви навіть не уявляєте який вплив я маю на малого Імператора! - “Хочеться вірити в це”. - Якщо він захоче здихатися мене, то йому буде дуже важко потім викараскатись з ями, яку я копаю їхній родині. 

-А можеш з нами поділитися?- запитала Лілі, дивлячись на Ґранда своїм звірячим оком як хижак на жертву. 

Ґранд склав руки, поклавши їх на стіл. 

-Дивіться, зараз я маю компромат на кожного члена уряду. Вони будуть виконувати абсолютно все, що ми їм скажемо. 

-А що ж з Імператором та його сестрою? 

-Річ у тім, що саме ті люди, які зараз сидять в міністерстві, були обрані на посади саме завдяки їхнім зв’язкам  з Олександром IІ. І зараз, ті люди нарощують свій капітал через повну відсутність контролю Імператора над міністерством. Він ще зелений, не розуміється в загальних справах, тому це рано чи пізно  змусить народ задуматися. 

-Твоя стратегія, Ґранде, звичайно хороша, але ми виробили набагато кращу,- відповіла Лілі, повертаючи голову до Найла. 

-Ми довго думали, як можна отримати владу, і дійшли висновку, що зараз є можливість, яка трапляється раз на мільйон,-  підхопив розмову Найл, дивлячись у свій планшет.- Малолітній імператор, чия влада належить у регента Прем’єра, раптово помирає разом зі своєю сестрою. Династія припиняється, а ти як найвища особа, мусиш  взяти повний контроль над урядом. Ти тишком нишком звільняєш усіх міністрів, ставиш на їхнє місто людей з «Ордену» і все, кінець Союзу прийде скоро, а до нас - гроші та влада. Тому цей варіант є набагато кращим і швидшим аніж твій. 

-Це рішення ми вже прийняли,- твердо завершила Лілі. 

Ґранд заспокійливо зробив дихальні вправи у супроводі з думками: “Намагаєтеся мене усунути від влади подалі. Що ж, правильно робите. Я і з цим впораюся.” Тоді стримано мовив: 

-Добре! Раз ви такі розумні, то скажіть, що мені робити? Вбити їх в ліжку, підсипати отрути? 

-Ось саме цим, Ґранде, ти й займатимешся! Ти мусиш придумати спосіб здихатися від сім’ї Адєвів. Коли придумаєш, повідомиш нам через свого секретаря. До речі, лорд Район вже погодив цю пропозицію. 

-Чудово! Просто чудово! Я так розумію, нарада закінчена. Тоді, панове, дуже був радий вас бачити, але мені час вирушати до столиці, аби вбити Імператора!- саркастично мовив Ґранд. 

Найл не зводив погляду з очей Прем’єра. Він подумки проводжав його зі словами: “Не подобаєшся ти мені, Ґрнаде... Щось ти мені дуже не подобаєшся...” 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍