Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Глава 12

Звільнення Ані стало шокуючим і болючим моментом у її житті. Вона ще не могла повністю усвідомити, що її звільнили через те, що Макс, маніпулюючи обставинами, домігся цього. Керівництво, яке раніше високо цінувало її за професіоналізм і відданість роботі, тепер виглядало так, ніби воно не бачило в її поведінці нічого незвичайного, навіть якщо всі знали, що з її продуктивністю сталося щось незвичне. І все це — результат її співпраці з Максом, який використовував її слабкість, аби самовигідно підвищити свій статус.

В день, коли їй повідомили про звільнення, Аня сиділа в офісі, перебираючи документи та намагаючись зібрати думки. Вона ще не знала, як їй пояснять рішення, але відчувала, що щось не так. Це була вже не перша її розмова з керівництвом з приводу її продуктивності, але сьогодні щось змінювалось у атмосфері. Керівник запросив її до свого кабінету, і Аня, відчуваючи тривогу, підійшла до нього.

— Аня, сідай, — сказав директор, коли вона увійшла. — Нам треба поговорити про твою роботу. Ти знаєш, що ми завжди цінували твої здібності, але останнім часом твоя продуктивність значно знизилася.

Аня намагалася пояснити ситуацію, але її слова не знаходили відгуку. Вона розповіла про свою втому, про проблеми, які не давали їй працювати ефективно, але це все виглядало занадто слабким. Керівник просто слухав її, ніби це була чергова формальна бесіда.

— Ми проаналізували ситуацію, Аня, і, враховуючи зниження твоєї ефективності, змушені прийняти рішення про твоє звільнення. Вибач, але у нас немає вибору.

Ці слова були як грім серед ясного неба. Аня не могла повірити, що все так закінчиться. Вона почала задавати питання, намагалася зрозуміти, як усе могло так швидко змінитися, але керівник лише покивав головою і відповів:

— Це рішення вже прийнято. Більш детальні інструкції ти отримаєш від відділу кадрів.

Аня вийшла з кабінету, її серце билося, а думки зливалися в хаосі. Вона пройшла коридором і почувалася, наче її зрадили. Всі ці місяці, її відданість роботі, підтримка Макса, на яку вона так сподівалася, все це тепер було марним.

Коли вона повернулась на своє робоче місце, побачила Макса, який стояв поруч з її столом, як завжди, з холодною усмішкою на обличчі.

— Ну що, як усе? — запитав він, хоч і знав відповідь.

Аня відчувала, як її груди стискає біль від того, що вона дійсно втратила свою роботу через нього. Він не виглядав засмученим, навіть не спробував її підтримати, як це робили б нормальні люди.

— Мені сказали, що мене звільнили, — сказала вона без емоцій, намагаючись зберегти спокій.

Макс лише знизав плечима. Він нічого не сказав, але в його очах було те, що вона відчувала — байдужість і холод.

— Не переживай, знайдеш нову роботу. Ти ж розумна, — кинув він, і його слова прозвучали як відчужена формальність.

Аня була розгублена. Вона дивилася на нього, і в її серці була порожнеча. Вона усвідомила, що всі ці зусилля, всі її намагання бути йому корисною, були марними. Її звільнення було лише черговим кроком у його грі, і вона стала частиною його стратегічного маневру. Вона почала розуміти, що її цінність для нього була виключно утилітарною, доки вона могла приносити йому користь.

Але на той момент Аня ще не була готова визнати, що її стосунки з Максом закінчилися. Вона ще довго намагалася знайти відповіді, чому все так сталося, і на що вона згодна була йти заради ілюзорного "щастя" з ним.

 

 

Після звільнення Аня потрапила в глибоку депресію. Всі її зусилля, щоб домогтися успіху на роботі, щоб заслужити визнання і підтримку від Макса, обернулися катастрофою. Вона відчувала себе покинутою, нікому не потрібною, і всі її надії на майбутнє, на покращення ситуації, наче розсипались у порох.

Вранці Аня не могла піднятися з ліжка. Вона не відчувала ні бажання працювати, ні бажання робити щось інше. Її думки були пригніченими, і кожен день здавався важким випробуванням. Вона сиділа в тиші свого дому, у темних кімнатах, намагаючись знайти сенс у тому, що сталося, але її розум був затуманений. Ідеї про нову роботу не приносили полегшення — вона не могла уявити собі новий початок, нову спробу.

Кожен день нагадував їй про невдачі. Вона згадувала, як Макс, намагаючись спокусити її, міг обіцяти більше, а потім залишати її, не даючи нічого взамін. Тепер, коли вона залишилася без роботи, без будь-якої підтримки, вона усвідомлювала, наскільки глибоко вона була втягнута в його гру.

Відчуття безсилля стало її постійним супутником. Їй не хотілося бачити людей, не хотілося навіть підніматися з ліжка. Вона часом сиділа годинами, глянувши в одну точку, не знаючи, що їй робити далі. Раніше, навіть коли було важко, вона знаходила підтримку в роботі, в досягненнях, але тепер все це відсутнє. Їй не хотілося більше нічого — ні нових можливостей, ні зміни обстановки.

Її погляд на себе змінився. Вона почала ставити під сумнів свою цінність, її уявлення про успіх і щастя більше не співпадали з реальністю. Вона відчувала себе розбитою, наче втратила частину себе разом з роботою і цією ілюзією близькості з Максом. Це була депресія, яка проникла в кожну клітину її існування, залишаючи відчуття безпорадності і невизначеності.

З кожним днем було важче знайти мотивацію, важче дивитися в майбутнє. Всі думки зводилися до того, що вона знову потрапила в пастку — цього разу не тільки через Макса, а й через свої власні почуття та вибори, які здавалися такими важливими, але тепер виглядали такими марними.

І кожен раз, коли вона згадувала Макса, вона відчувала внутрішній біль і зраду. Як він міг так вчинити з нею? Як він міг залишити її на самоті, коли вона віддала йому все? Вона не могла відповісти на ці питання, і це ще більше поглиблювало її депресію.

 

 

Одного ранку, коли Аня сиділа на кухні з чашкою холодного чаю, її погляд зупинився на собакі, що лежала біля неї на підлозі, тихо спостерігаючи за її рухами. Собака завжди була для неї вірним другом, навіть у найтемніші моменти. Вона помітила, як її хвіст мляво обмахував підлогу, але очі випромінювали таку безумовну любов і довіру, що Ані стало трохи легше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍