Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Вона погладила собаку по голові, і в той момент, як пальці м'яко проводили по її шерсті, думки Ані почали формуватися по-іншому.

— Чому я так себе накручую? — прошепотіла вона собі під носа, дивлячись у очі собаці. — Я ж знаю, що все ще можу змінити. Мені потрібно знайти шлях до себе.

Собака, ніби відчуваючи її настрій, підняла голову і подивилася на Аню, наче кажучи: «Ти можеш, ти сильна». Це було дивно, але в той момент Аня почала усвідомлювати: вона не хоче залишатися в пастці своїх сумнівів. Якщо її почуття і невдачі стали перешкодою, це можна було змінити.

Аня підійшла до стелажа з книжками, повільно перегортаючи сторінки старих книг, що покривалися пилом. Зупинившись на одній з них, вона помітила книгу з психології, яку колись купила, але так і не прочитала.

— Може, це саме те, що мені зараз потрібно, — прошепотіла вона, взявши книгу в руки.

Вона відкрила її і почала читати перші сторінки. З кожним абзацом Аня відчувала, як її розум розширюється, а думки стають яснішими. Книга розповідала про важливість самопізнання, про те, як розібратися з внутрішніми конфліктами, як не дозволяти зовнішнім факторам впливати на твій внутрішній стан. Аня зрозуміла, що вона не може залишити свою цінність в руках Макса або будь-кого іншого. Її шлях залежить тільки від неї самій, і лише вона може змінити своє ставлення до себе.

— Це не кінець, це просто новий початок, — подумала вона, обираючи правильний напрямок для себе.

Вона вирішила, що почне з розуміння себе. Психологія стане її інструментом для того, щоб знайти внутрішню силу, прийняти свої помилки, а головне — відновити віру в себе. Крок за кроком вона планувала змінити своє життя, перестати звинувачувати себе за помилки минулого і почати цінувати кожен момент, кожен новий день як шанс для змін.

Собака, яка зараз лежала поруч і тихо сопіла, як ніби відчувала, що це був вирішальний момент у житті її господарки, підняла голову і подивилася на Аню, що вирішила почати новий етап.

— Тепер усе буде по-іншому, — сказала Аня собі в голос, як обіцянку.

Аня сиділа в тиші своєї кімнати, обережно перевертаючи сторінки книги з психології, коли раптом її погляд затримався на одному рядку. Це було неначе підсвідоме повідомлення, яке з'явилося на сторінках, мов "підказка від Всесвіту". Це звучало так:

«Іноді, втративши те, що ми найбільше цінуємо, ми отримуємо те, що дійсно нам потрібно. Важливо лише набратися терпіння, адже не все приходить одразу. Потрібно почекати, і тоді Всесвіт подарує тобі те, що ти шукаєш».

Аня затримала погляд на цих словах, немов щось у них відгукнулося всередині. Вона згадала, як її життя змінилося після звільнення, як, здавалось, усе йшло до краху, і як вона почала шукати відповіді в книгах, психології, самопізнанні.

Її серце забилося швидше, ніби Всесвіт дійсно підказував їй щось важливе. Вона відчула, як напруга, яка тримала її в полоні кілька місяців, почала поступово відпускати. Ідея того, що вона повинна втратити дещо, щоб отримати щось більше, здавалася чимось таким, що зважало її дух.

Вона втратила роботу, але чи не було це знаком того, що вона повинна змінити своє життя, звільнити себе від минулого та прийняти нові можливості? Втрата Макса, хоч і болісна, могла бути ключем до її відновлення. Аня зрозуміла, що не потрібно мчати до нового, не можна постійно знову і знову намагатися отримати те, що вже втрачено. Їй потрібно було дати часу для себе, відпустити і дозволити Всесвіту підвести її до того, що справді буде для неї важливим.

Аня на кілька хвилин затримала погляд на цих рядках і заплющила очі. Вона взяла глибокий вдих і повільно видихнула, усвідомлюючи, що зараз вона має можливість почати новий етап життя, не поспішати, а просто дозволити процесу йти своїм шляхом.

Важливо почекати, щоб зрозуміти, чому це сталося, і які уроки принесе цей новий етап. Тепер у неї була впевненість, що навіть через біль і втрату, Всесвіт надасть їй шанс знайти свою справжню мету.

З розумінням цього Аня почала більше вірити в себе. Вона прийняла, що потрібно відпустити старі прив’язки і відкрито дивитися в майбутнє. І найголовніше — на шляху до бажаного треба було просто почекати, адже все, що вона зараз потребувала, вже було на горизонті.