Читати книгу - "Жінка у білому"

Адже ви, англійці, так давно завоювали свою свободу, що вже встигли благополучно забути, скільки крові пролито за неї та до яких крайнощів ви мусили вдаватись, поки добули ту свободу, — тож не вам судити, на які крайнощі можуть піти з відчаю люди, що належать до уярмленої нації. Те залізо, що в'їлося в наші душі, сидить там надто глибоко, щоб ви могли його розгледіти. Не судіть нас, вигнанців! Можете сміятися з нас, не довіряти нам, широко розплющуйте вражені очі, коли раптом побачите наше істинне «я», що тліє в глибині наших сердець під маскою зовнішньої респектабельності і вдоволеності, як, наприклад, у мене, й живе часом у тих, кому не так поталанило, як мені, у не таких гнучких, і витривалих, придушених постійними злиднями і лютою нуждою, — але не судіть нас! За часів вашого Карла Першого ви б, може, зуміли поставитися до нас із усією справедливістю, але ви задовго розкошували своєю свободою і стали нездатні зрозуміти нас.

Це вперше в житті він одкрив мені своє серце, слова ринули від самої глибини душі, палкі та щирі, але говорив він стиха, не перестаючи жахатися своєї власної відвертості.

— Поки що вам, певне, здається, нібито наше Братство нічим не різниться від інших товариств, — провадив він далі. — Адже його мета, як на ваш англійський погляд, — сіяти анархію та готувати революцію. Воно, мовляв, убиває поганого короля чи лихого міністра, неначе б той і той були небезпечні дикі звірі, яких треба знищити при першій-ліпшій нагоді. Припустімо, що це так. Але закон нашого Братства різниться від правил інших таємних товариств, які тільки є на світі. Члени нашого Братства не знають одне одного. Є голова Братства в Італії, і є голови за кордоном. Кожен голова має свого секретаря. Голови й секретарі знають членів Братства, але рядові члени Братства не знають одне одного, аж поки старші не визнають за потрібне, виходячи з політичних обставин чи з організаційних інтересів товариства, познайомити когось із кимось. Тим-то з нас не беруть ніяких присяг при вступі до Братства. Ми до кінця наших днів носимо на тілі таємний знак Братства, за яким нас можна розпізнати. Ми маємо право займатися нашими повсякденними справами, але повинні повідомляти про себе голові чи секретареві чотири рази на рік, на випадок, коли будемо потрібні. Нас попереджують, що коли ми зрадимо Братство чи завдамо йому шкоди заради інших інтересів, нас спостигне кара — чи від руки невідомої нам людини, яка може бути послана з іншого краю землі, щоб завдати смертельного удару, а чи від руки найближчого друга, котрий теж, скільки тривала дружба, лишався невідомим для провинного членом Братства. Іноді покару відкладають на невизначений строк, іноді зраду негайно карають смертю. Найперший наш обов'язок — навчитися чекати, а другий наш обов'язок — уміти беззаперечно виконувати наказ, коли його вже дано. Дехто з нас може прожити життя й ні разу не знадобитися Братству. А декого можуть прикликати до справ Братства у перший же день вступу до його членів. Сам я, маленький, жвавий, веселий чоловік, якого ви добре знаєте, чоловік, що самохіть і мухи не скривдить, — я замолоду під впливом однієї події, такої жахливої, що й не розповім вам про неї, вступив до Братства, підштовхнутий хвилинним поривом, от ніби надумав порішити сам себе. І понині я лишаюся його членом, і до самої смерті буду ним, хоч би що я думав про Братство тепер, за кращих обставин моїх зрілих літ. Коли я був ще в Італії, мене обрано секретарем Братства, і всіх тогочасних його членів, по одному, показали мені, так само, як кожного показали моєму голові.

Я почав розуміти, до чого він хилить, почав розуміти, до якого висновку підводить його незвичайна історія. Він помовчав хвильку, пильно дивлячись на мене, і заговорив знову аж тоді, коли, очевидно, здогадався, яка думка промайнула в моїй голові.

— Ви вже зробили свої висновки, — мовив він, — я бачу це з вашого обличчя. Не кажіть мені нічого, не довіряйте мені своїх здогадів. Дозвольте мені зробити для вас останню жертву, й на тому покінчімо з цією розмовою, щоб ніколи до неї не вертатись.

Він зробив мені рукою знак мовчати, встав, скинув свого сурдутика й закотив рукава сорочки на лівій руці.

— Я пообіцяв вам розказати все, — прошепотів він мені на вухо, не спускаючи ока з дверей. — Хоч би що сталося в майбутньому, ви не зможете дорікнути мені тим, нібито я приховав од вас щось, життєво для вас необхідне. Я сказав вам: Братство розпізнає своїх членів за характерним знаком, якого вони носять на собі все життя. Гляньте самі!

Він підняв руку й показав мені глибоко випечене тавро темно-багряної барви — над ліктем, із внутрішнього боку. Я не стану описувати, що саме воно зображало. Скажу тільки, що тавро було круглої форми й таке маленьке, що його можна було закрити шилінговою монеткою.

— Людина з такою позначкою, випеченою в цьому місці, є член нашого Братства, — сказав він, опускаючи рукав сорочки. — Того, хто хоч раз зрадив Братство, рано чи пізно знайдуть старші, що знають його в обличчя, тобто голови й секретарі, і скарають на смерть. Якщо він зрадив — він мертвий. Ніякі людські закони не порятують його. Затямте все, що ви почули й побачили. Робіть які завгодно висновки. Тільки, ради Бога, хоч би що ви дізналися, хоч би що зробили, не розповідайте мені нічого! Дайте мені змогу побути непричетним до всього цього, звільніть мене від відповідальності, сама думка про яку жахає мене, адже, наскільки я знаю, ця справа мене не стосується. Скажу ще насамкінець — даю вам чесне слово джентльмена, присягаюсь словом християнина, — якщо той чоловік, котрого ви показали мені в опері, знає мене, значить, він так змінився чи так замаскувався, що я не впізнав його. Я не знаю, що він робить в Англії, з якою він тут метою. Я ніколи не бачив його, ніколи не чув того імені, яким він називає сам себе, — до цього вечора. Мені більше нічого сказати. Лишіть мене тепер самого, Волтере. Все це так мене приголомшило. Мене потрясла моя власна відвертість. Дайте мені змогу отямитись. Я постараюся знов стати самим собою, коли ми з вами стрінемося знов.

Він упав на стілець і, відвернувшись од мене, затулив обличчя руками. Я пошепки сказав йому на прощання слова