Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Повернувши голову, Альбрехт побачив Раду. Вона теж лежала неподалік. Її очі знову були звичайними, як і його. Посмішка ковзнула по його губах.

Вони знову були людьми.

А разом із тим прийшла така втома, що хлопець знову впав на спину й розкинув руки. Над ним простягалося чисте небо, всіяне зірками. Хмари розступилися. 

Битва скінчилася. Ворог відступив. Тільки ось було багато слідів, які, на жаль, не змити й усіма водами Аладеї. Слідів, що ця битва залишила в серцях тих, кому пощастило вижити.