ми перейшли на інший рівень буття. Я знаю це напевне, прощаючись із містом свого дитинства і своєї юності.
Прощавай, сіре дощове небо! Прощавай, криваве руде сонце! Прощавайте, курні вулиці в кіптяві згарищ! Я люблю вас і одного разу відчую знову.
Коли земне тіло перетворюється на попіл, ми переглядаємо життя, захоплюючи моменти істини: то нехай сьогоднішній дощ і канонада за пагорбом повторяться!
Нехай прогримить грім. Нехай тунель із кривавого сонця забере в кращий світ усі заблукалі душі. Нехай махові колеса здійснять свій оберт.
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.», після закриття браузера.
