Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

їй титул герцоґині Орану. Наступного року вона вийшла заміж за найстаршого сина Веласкеса й Ребеки, на два роки молодшого за неї.

Я заповів їй весь свій маєток, підтвердивши, що не маю близьких родичів по чоловічій лінії і що молода мавританка, споріднена зі мною через Ґомелесів, є моєю єдиною спадкоємницею. Хоча я був ще молодим і в силі віку, але подумував про місце, яке б дозволило мені відчути радість відпочинку. Посада намісника Сараґоси була вільною, я попросив її і отримав.

Подякувавши його королівській величності й попрощавшись, я подався до братів Моро й попросив віддати мені запечатаний сувій, який передав їм на зберігання двадцять п’ять років тому. Це був щоденник шістдесяти шести перших днів мого перебування в Іспанії.

Я власноруч переписав його й закрив у залізній шкатулці, де його колись знайдуть мої спадкоємці.

Додаток

Продовження історії ватажка циган з дня сорок сьомого згідно з версією Авадоро [58]

Кавалер Толедо, позбувшись думки про таємничу з’яву, мріяв уже тільки про зустріч з сеньйорою Ускаріс. Тож ми спішно повернулися до Мадрида. Малий жебрак, якого я заміняв біля Суареса, приїхав разом з нами; я тут же послав його до нещасного хворого. Кавалера я провів додому й віддав до рук слуг, які привітали його з великою радістю, а сам побіг на паперть святого Роха, де зібрав розпорошену ватагу. Від перекупки, постійної нашої постачальниці, ми принесли ковбасок і каштанів і весело бенкетували, раді, що знову всі разом. Не встиг закінчитися наш скромний бенкет, як якийсь сеньйор зупинився коло нас і почав уважно до нас приглядатися, наче вагаючись, до кого з нас має звернутися. Я не перший раз бачив його: він майже щодня прогулювався по нашій вулиці з виразом слухняної догідливості на обличчі. Я подумав що це, мабуть, Бускерос; підійшов до нього й запитав, чи не він є тим спритним і кмітливим приятелем, порадам якого Лопес Суарес так багато завдячує.

— Так, це я, — відповів він, — і мені, без сумніву, вдалося б щасливо влаштувати його шлюб, якби я через темряву й грозу не переплутав дім кавалера Толедо з домом банкіра Моро. Але не робімо поспішних висновків, герцоґ Санта-Маура ще не став чоловіком прекрасної Інеси й ніколи ним не буде — або я не дон Роке. Я затримався тут, мій юний друже, щоб вибрати з-поміж вас кмітливого хлопця, який би зміг виконати мої доручення; а раз ти знаєш історію Суареса, то візьму тебе. Подякуй небу, що для тебе в цей спосіб відкривається шлях чудових можливостей. Спершу твої завдання здадуться тобі не дуже привабливими, бо я не обіцяю тобі жодної винагороди й не дам відповідного одягу, а щодо твого утримання, то ці справи настільки байдужі мені, що займаючись ними, я вважав би, що глумлюся над Провидінням, яке однаково дбає і про пуцьвірінків крука, і про королівське потомство орлів.

— У такому разі, — сказав я, — я не досить ясно уявляю собі вигоду, яку міг би мати, служачи тобі, сеньйоре Бускерос, і виконуючи твої доручення.

— Ця вигода, — відповів Бускерос, — полягатиме в надзвичайно великій кількості доручень, які я тобі довірю. Виконуючи їх, ти проникнеш у передпокої багатьох знаменитих людей, які колись можуть стати твоїми покровителями. Зрештою, я не забороняю тобі просити милостиню в перервах між дорученнями. Тому подякуй небу за щасливий поворот долі й ходи зі мною до цирульника, де я на хвильку затримаюсь, і ми зможемо порозмовляти.

Коли ми прийшли до цирульника, Бускерос такими словами почав мені перераховувати довгий список доручень, які я повинен був залагодити для нього:

— Мій друже, я бачив, як, відкладаючи карти, ти поклав у кишеню кілька півреалів. Візьми дві з цих монет і купи пляшку на чверть літра; віднесеш її до дона Філіпа Тінтеро на вулицю Толедо. Скажеш йому, що дон Бускерос просить чорнила для одного поета, з яким він дружить. Коли дон Тінтеро наповнить тобі пляшку, підеш до торгівця бакалією на розі площі Севада. Увійдеш на горище, де знайдеш дона Раньюса Аґудеса, якого ти легко впізнаєш, бо він носить одну панчоху чорну, а другу білу, один черевик червоний, а другий жовтий, а може, навіть і панталони на голові замість шапки. Даш йому пляшку чорнила й від мого імені доручиш написати сатиру на ґрандів, які вчиняють мезальянс; вона має бути двома мовами — іспанською і італійською. Звідти ти повернешся на вулицю Толедо, увійдеш до будинку, відділеного від дому дона Тінтеро вузенькою вуличкою. Виясниш, чи мешканці того будинку не готуються до переїзду, бо знай, що я винайняв той будинок і збираюся поселити там свою родичку, яка, можливо, видобуде дона Тінтеро з його безсмертної чорнильниці. Потім ти підеш до банкіра Моро. Увійдеш до cuarto principal, тобто на перший поверх, і покличеш камердинера герцоґа Санта-Маури, якому віддаси цей пакет, який усередині містить бант. Потім ти підеш до корчми «Під Мальтійським Хрестом» і перевіриш, чи готові кімнати для Ґаспара Суареса, неґоціанта з Кадикса. Звідти ти одразу ж відправишся до…

— Змилуйтеся, сеньйоре Бускерос! — закричав я. — Адже на виконання цих доручень мені й тижня не вистачить; не прирікай, прошу тебе, моїх старань і моїх ніг на такі важкі випробування.

— Чудово, — сказав Бускерос. — Я збирався дати тобі ще кілька інших доручень, але раз так, то залишу їх на завтра. Якщо у герцоґа Санта-Маури тебе запитають, хто ти, скажеш, що приходиш із палацу Авіли.

— Сеньйоре Бускерос, — сказав я, — а ти не вважаєш, що, безпідставно похваляючись відомими іменами, я можу мати неприємності?

— Без сумніву, — відповів мій новий покровитель, — без сумніву, існує загроза, що тобі можуть нам’яти вуха, однак користь, на яку я тобі вже вказував, винагородить тебе за певні неприємності. Отож, мій друже, не трать часу на балачки й рушай у дорогу.

Я, мабуть, відмовився б від честі служити дону Бускеросу, якби моя цікавість не була розбуджена тим, що він сказав про мого батька й свою родичку, яка мала видобути дона Тінтеро з чорнильниці. Крім того, мені цікаво було дізнатися, яким чином дон Бускеро зуміє знеохотити герцоґа Санта-Маура до наміру одружитися з прекрасною Інесою. Тож купивши пляшку, я подався на вулицю Толедо. Опинившись перед будинком свого батька, я відчув, що весь