Читати книгу - "Шлях Абая"

це був справді нерукотворний пам’ятник мистецтву, яким вшановувався Абай. Син бідняка Дармен звертався до Абая устами його вірної дружини Айгерім, від імені всього народу…

Чим дорогий народові Абай, за що люблять і шанують його люди?

Словами Абая плачуть знедолені, нещасні матері. Його думками озброюються доблесні звитяжці, його голосом говорить молодь з грядущим, відрікаючись від зла і плекаючи світлі надії.

— Чи можна сказати про Абая, що його більше немає серед нас? — співав, зринаючи до самого неба, високий голос Айгерім,— Чи може зникнути з життя той, хто залишив після себе безсмертне слово? Ти казав, Абай-ага: «Людина, яка спрямовує погляд свій у золоту височінь, ніколи не помре». Тим-то, доки жива буде на землі хоч одна-однісінька душа, будеш жити в ній і ти, Абай! Он там, на обрії, почало світати — там розгоряється і твоє світло, Абай,— разом з ним будеш світити над землею й ти! Ні, вдячний народ ніколи не віддасть тебе смерті… Коли вперше на Жидебаї з’явився ти на світ з жалісним криком, щоб жити, добра мати твоя Улжан прийняла тебе під захист. Пером земля їй!.. А сьогодні приймає тебе, як сина, інша безсмертна мати — в далеке світле життя, в безсмертя веде тебе вітчизна…

Так співала Айгерім над свіжою могилою Абая, стверджуючи нетлінне, вічне життя його в народі. Голос її ніби зримо будував прекрасний купол над гробницею поета. Пісня тріпотіла, як білосніжні крила лебедя, що ширяє в бездонній синяві небес під золотавим сонячним промінням. Чи не помахи лебединих крил віють над схиленими головами людей? Чи не прощальна пісня чудового птаха відлунює сумом у серцях плачучих? Той, чиєї душі торкнулася бодай раз ця натхненна пісня, збереже її в пам’яті назавжди…

Висока майстерність Айгерім згасла біля могили Абая, одійшла в небуття разом із ним. Як з Абаєм пішла з її обіймів любов, так згас в її серці і пісенний дар. Айгерім ніколи більше вже не співала.

Поряд з Дарменом, слухаючи Айгерім, плакав і син Даркембая, юнак Рахім, за ним стояли Усен, Мурат і IIIакет, маленькі Абаєві друзі. Відчуваючи гарячий їхній подих, Дармен звертався до Абая:

— Ні, не загине посіяне тобою насіння, високошановний батьку, не пройде твоє життя безслідно. Нехай зараз ще нема тінявого гаю над квітучими луками. Але по всьому безмежному, широкому степу розсіяне твоє насіння, воно виросте в нечуваному досі цвітінні. До самої смерті клянусь я берегти і плекати дорогоцінні твої заповіти!

Пісня-плач Айгерім і вкладені в її уста слова Дармена стали за основу нового мистецтва, яке виникло після Абая. Так у поминальній цій пісні, народженій у надрах народного духу, сталося начебто друге народження поета.

І ніби для того, щоб це засвідчити, до його могили йшли нові й нові люди з численних кочових караванів. Засмучені Айгерім, Дармен і юні друзі Абая — семипалатинські школярі — не помітили, як зростав натовп у них за спиною.

Батьки й матері — безсмертний народ — приймали нове народження Абая.

МУХТАР АУЕЗОВ

ШЛЯХ АБАЯ

РОМАН

З казахської

Київ

Видавництво художньої літератури «Дніпро» 1985

С(Каз)

А93

Широкоизвестное произведение посвящено жизни и деятельности великого казахского поэта-просветителя Абая Кунанбаева (1845—1904). Писатель показывает широкую панораму жизни казахского народа в конце XIX —начале XX ст. Роман удостоен Ленинской премии.

Друге видання перекладу

Подається за виданням: М. Ауезов. Шлях Абая. «Дніпро», К., 1972.

Переклад Дмитра Гринька

Передмова Олеся Гончара

А

4702230200-150

М205(04)—85

150,85

© Передмова, художнє оформлення, видавництво «Дніпро» 1985 р.

МУХТАР ОМАРХАНОВИЧ АУЭЗОВ

ПУТЬ АБАЯ

Роман

С казахского

Перевод Д. Г. Гринько

Второе издание перевода

Серия «Вершины мировой литературы» Том № 51

Киев, издательство художественной литературы «Днипро», 1985

(На украинском языке)

Редактор В. М. Булавко. Художник О. І. Хорунжий. Художній редактор В. А. Кононенко. Технічний редактор Л. І. Ільченко. Коректор Т. В. Карбовнича.

Інформ. бланк № 2876

Здано до складання 21.01.85. Підписано до друку 04.06.85. Формат 84 х 1081/32. Папір газетний. Гарнітура звичайна нова. Друк високий. Умовн. друк, арк. 33,6. Умовн. фарбовідб. 35,543. Обл.вид. арк. 36.827. Тираж 65 000 пр. Зам. 5—82. Ціна 3 крб. 10 к.

Видавництво художньої літератури «Дніпро». 252601, Київ-МСП, вул. Володимирська, 42.

З матриць Головного підприємства на Київській книжковій фабриці. 252054, Київ, вул. Воровського, 24.

Ауезов М.

А93 Шлях Абая: Роман. З казах. / Перекл. Д. Гринька; Передм. О. Гончара.— 2-е вид. перекладу — К.: Дніпро, 1985.— 639 с. (Вершини світового письменства, т. 51)

Широковідомий твір присвячений життю й діяльності видатного казахського поета-просвітителя Абая Кунанбаева (1845—1904). Письменник подає широку панораму життя казахського народу кінця XIX — початку XX ст. Роман удостоєний Ленінської премії.

A

4702230200—150

М205(04)—85

150 85

С(Каз)

Примечания

1

Ага — звичайне у казахів звертання до старших чоловіків, близько по суті українському «дядьку», але без визначення спорідненої близькості (наголос, як у всіх казахських словах, на кінці: ага΄).

2

Переклад віршів М. Гірника.

3

Суюнчі — подарунок в нагороду за радісну звістку.

4

Женеше — шанобливе звертання до дружини старшого брата.

5

Тобто настав радісний день.

6

Аткамінери (буквально: вершники) — старійшини родів і впливові багатії, що розїжджали по аулах і вершили степові справи.

7

Єлюбаси — особи, обрані аульним сходом по одному на п’ятдесят родин. Єлюбаси на волосних сходах обирали нового управителя, а також біїв (суддів). В єлюбаси попадали тільки люди заможні і впливові.

8

В адміністративному відношенні — за «Тимчасовим положенням» 1868 року, запровадженим царським урядом для управління Казахським степом, — волость ділилась за ознакою спільності території кочування на такі аули, що об’єднували від 80 до 100 господарств. На чолі адміністративного аулу стояв аульний старшина, якого призначав волосний управитель.

9

Мазар — надмогильна споруда.

10

Абиз —пророк.

11

За звичаєм, Великий аул — тобто значнішу частину худоби і майна — успадковував менший син.

12

Онка — бабка, що стала після удару битком неправильно — головою донизу.

13

Ім’я Кунту буквально означає «Зійди, сонце!».

14

Тулпар — легендарний крилатий кінь.

15

Жатаки — люди, що охороняють зимовище і обслуговують його будівлі: звичайно це були бідняки, які не мали своєї худоби. Жили на зимовищах безвиїзно, не йдучи на літні кочовища.

16

Кіяспай — уперта людина.

17

Байбише — головна господарка. Звичайно так називали дружину бая.