Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

151
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 34
Перейти на сторінку:
можеш задіювати хіба що в регулярній армії, де поруч із ними багато інших людей і де за ними постійно наглядають. У русі ж опору, де все залежить від конспіративності та стійкості кожного зокрема, вони не годяться, ба навіть становлять загрозу. Населення дозріває до співпраці з рухом опору внаслідок:

■ Адміністративних помилок окупаційної влади і зрадницького уряду, який вона підтримує.

■ Примусового висилання робітників на роботи за кордоном.

■ Примусових конфіскацій, демонтажів.

■ Непомірно завищених норм виробітку на підприємствах.

■ Зверхності переможця, його «ментальності володаря».

■ Посилення терору.

■ Недотримання обіцянок, тиску, взяття заручників, депортацій, катувань, страт.

■ У боротьбі ідеологій індивідуальна небезпека не вимірюється самим лише фактом: належиш ти до руху опору, чи ні.

■ Не брати участі в боротьбі руху опору сьогодні вже не допоможе, оскільки система заручників, ув'язнення родин і масове висилання цілить без розбору в кожного — чи борця, чи людину, яка стоїть осторонь. Але у момент випробувань ніхто не прийде на допомогу «сторонньому». Коли ж ти член руху опору, то тебе охороняє організація, яка всебічно зацікавлена в тому, щоби врятувати своїх членів чи то завдяки попередженню, чи то забезпечивши їм можливість для втечі з пазурів ворога.

■ Всі ті, хто через своє походження, професію чи світогляд, вважається потенційним ворогом, а отже, ризикує потрапити під депортацію або ж бути страченим, мусить негайно піти «в підпілля» чи «в ліси», тобто приєднатися до формації малої війни.

■ Шукай контактів та підтримки у середовищі однодумців. Самотні та ізольовані люди втрачають віру у свої сили і в перемогу праведного діла. Ізольований боєць опору може втратити віру в свої сили так само, як і одинокий боєць регулярної війни в одноосібному окопі. Його, хоча він і не боягуз, за якийсь час усе ж охоплюють страх і відчай.

Рекрутування до руху опору

Потрібно чітко розрізняти:

■ Для активних дій у русі опору надаються не всі, навіть якщо вони палко бажають допомагати. Від уважного відбору значною мірою залежить успіх або ж невдача руху опору.

■ Не можна набирати людей, які в мирний час були публічними особами. Від самого початку слід враховувати те, що їх можуть заарештувати чи піддати «спеціальній обробці», їм не можна довіряти жодної інформації, щоби нічого не можна було вибити із них силою.

■ Озвуч це правило, щоби воно запам'яталося й ворогові. У такий спосіб ти хоча б якось зможеш захистити цих важливих людей, інтерес до яких у супротивника почасти мине згодом сам собою.

■ Для руху опору не надаються:

­­­­   ­­­­ ■ визначні політики (активні й такі, що вже давно перестали брати активну участь у житті суспільства);

­­­­   ­­­­ ■ керівники важливих підприємств;­­­­­­

­­­­   ­­­­ ■ профспілкові діячі;

­­­­   ­­­­ ■ високопосадовці адміністрації;

­­­­   ­­­­ ■ церковні достойники;

­­­­   ­­­­ ■ редактори;

­­­­   ­­­­ ■ професори;

­­­­   ­­­­ ■ керівники молодіжних рухів.

■ Усі ці люди — надто відомі, щоби задіюватися до боротьби в підпіллі. За ними, очевидно, ведеться нагляд, і, раніше чи пізніше, їх таки заарештують та знищать. Для них найкращим шляхом буде негайно піти «у ліси» і приєднатися до якоїсь формації малої війни.

■ Крім усього іншого, визначні особистості піддаються особливому виду небезпеки: на якомусь етапі окупації вони, внаслідок катувань і «особливого ставлення» (як-от «промивання мізків»), можуть перетворитися на безвольні рупори ворога, а вже тоді їх використовуватимуть як прикриття для супротивника та його режиму.

■ Усі, хто бажає брати участь у русі опору, мають бути якомога непомітними і публічно не проявлятися з активного боку.

Утворення ланок

Загальні зауваги:

■ З маси невдоволених, що чинять пасивний опір індивідуально та неорганізовано, виокремлюються найенергійніші, утворюючи ядро («основну ланку») пізнішого активного опору.

■ Після якогось відрізку часу, що піде на вичікування та випробовування, однодумці розпочинають об'єднуватися в групи і свідомо чинити організований опір.

■ Зімкнення лав і підтримка бойових товаришів додають хоробрості та впевненості. З блискавичною швидкістю бойові методи стають щораз рафінованішими й поширюються на всі сфери життя. Починається період, коли люди беруться за завдання, які раніше видавалися нерозв'язуваними.

Організація ланок:

■ Утворюй ланки, об'єднуючи кількох осіб, які добре знайомі між собою.

■ Одна ланка складається з 3-10 осіб.

■ Розрізняють:

а) керівника ланки;

б) членів ланки.

■ Нав'язуй контакти з іншими ланками.

■ Розбудовуй окремі ланки. Щойно вони надто розростуться (якщо в них опиниться понад 10 осіб), діли їх і утворюй нову ланку.

■ Поєднай окремі ланки під командою одного керівника. Тоді кілька таких ланок творитимуть округу.

■ Як утвориться кілька округ і підпільна організація набере певного розміру, починай створювати спеціальні секції.

Убезпечення:

■ У межах ланки кожен знає кожного.

■ Керівник ланки знає керівників кількох сусідніх ланок. Проте членів цих ланок він не знає.

■ Члени однієї ланки не знають нікого з сусідніх ланок.

■ Таке глибоке розділення ланок необхідне (безпека, захист від зради)! Однак якісь мінімальні контакти мусять бути, інакше неможливою буде будь-яка співпраця. А без співпраці не вдасться провести жодної значної операції.

■ Надмірні заходи безпеки ведуть до втрати організацією дієвості. А легковажність веде до неминучого і швидкого знищення. Основним завданням є створення добре збалансованого зв'язку між безпекою і практичною можливістю праці.

Організація та діяльність різних секцій

Загальні зауваги:

■ Рух опору поділяється на різні секції.

■ Одна секція охоплює, як правило, 2-4 підгрупи.

■ Ми розрізняємо:

­­­­   ­­­­ ■ секцію просвіти і пропаганди;

­­­­   ­­­­ ■ інформаційно-розвідувальну секцію;

­­­­   ­­­­ ■ секцію зв'язку;

­­­­   ­­­­ ■ секцію допомоги утікачам;

­­­­   ­­­­ ■ фінансову секцію;

­­­­   ­­­­ ■ поліційну секцію;

­­­­   ­­­­ ■ освітню секцію;

­­­­   ­­­­ ■ секцію рекрутування;

­­­­   ­­­­ ■ секцію фальшування;

­­­­   ­­­­ ■ диверсійно-саботажну секцію;

­­­­   ­­­­ ■ бойові відділення.

■ Централізація не потрібна. Свідоме дроблення на велику кількість секцій та підгруп.

■ Кожний учасник володіє лише необхідним мінімумом знань про організацію. Отже, зрада чи слабкість деяких осіб не стане причиною згортання чи розгрому всієї організації.

Секція просвіти і пропаганди:

■ Завдання: підтримувати дух опору, поширюючи новини про дійсну воєнну ситуацію; інструктувати населення щодо доцільної поведінки при контакті з окупаційною владою.

■ Організація:

­­­­   ­­­­ а) підпільної радіостанції «Вільне радіо» для передачі новин і ведення контрпропаганди;

­­­­  

1 2 3 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тотальний опір. Частина 2"