Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 1"

class="p1">Важливим у разі війни є насамперед організований опір армії. Нашим обов'язком є подбати усіма засобами про те, щоб армія була й залишалася боєздатною і непереможною. Хотілося б, щоби це зрозуміли усі.

Водночас, ми прагнемо дати нашому народові дороговкази на той випадок, коли армійські підрозділи будуть розбиті, розпорошені або оточені, коли якимсь полоненим вдасться втекти, коли частина цивільного населення потрапить під владу ворога. Ми маємо намір продемонструвати вам, що у цьому, найгіршому з усіх можливих випадків опір не є марним, а навпаки — стає першим і основним обов'язком.

Завданням пропонованого видання є сприяння посиленню дієвості такого опору. Ми хочемо запобігти тому, щоби швейцарці марно і через брак знань та умінь проливали свою кров і намарно віддавали свої життя. Нам можуть закинути, що писати про такі речі публічно — хибно й нерозумно. Нерозумно, мовляв, інформувати ворога про свої наміри у випадку, якщо він на нас нападе. Однак ми не поділяємо такої перестороги, а навпаки — вважаємо, що публічно висловлена воля до опору, опору до кінця, є одним із тих засобів захисту, які агресор, зважуючи всі «за» і «проти» запланованої операції «Швейцарія»[11], враховуватиме, оцінюючи її можливі наслідки.

Тому ми передаємо це видання громадськості з надією, що воно знайде тисячі вдячних читачів.

Центральний провід Швейцарської

спілки унтер-офіцерів

Біль, 1957 рік

Оперативні, тактичні й технічні основи малої війни

Мала війна і цивільний рух опору в рамках швейцарської оборони

Віримо в силу серця!

Віримо, що переможе право і людяність, а не сила і ненависть!

Віримо, що Господь не на боці сильніших батальйонів, а на боці справедливості!

Постійна готовність сучасної та, відповідно до вимог сьогодення, озброєної і добре вишколеної армії є найважливішим завданням швейцарської оборони. При цьому, втім, не слід занедбувати другорядні завдання, одними з яких є необхідність підготовки до малої війни та до боротьби руху опору цивільного населення.

* * *

Тож у чому проблема?

Навряд чи на нас нападуть ізольовано від інших. Операція «Швейцарія» відбуватиметься, найімовірніше, як маргінальна акція в рамках всесвітнього конфлікту.

Під час боїв, що прогнозовано відбуватимуться повсюдно, не виключено, що сили вільного світу змушені будуть тимчасово відмовитися від значних територій — другорядних у світовому масштабі. У такому разі ми, швейцарці, не зможемо відвести нашу армію під час масштабних маневрів на значних ділянках фронту, а змушені будемо вести боротьбу там, де перебуваємо, тобто в Швейцарії. Оскільки ж самотужки нам не «перемогти» і в такій ситуації ми вимушені будемо цей «перший тур» програти, то нам залишиться тільки запекла мала війна та цивільний спротив як «другий тур» — допоки нам принесе звільнення могутній контрудар вільного світу.

У такій скруті «тотальний опір» переважить капітуляцію. Якщо ми хочемо уникнути рабства, то не маємо права відмовлятися від боротьби лише через те, що регулярну армію буде розбито. Уявлення, що війна є справою виключно армії і що результат боротьби може визначити перемога або ж поразка війська, — застаріле. Сьогодні вже недостатньо боїв регулярної армії, боїв аж до гіркого кінця, а тоді вже капітуляції та цілковитого припинення боротьби.

Наші шанси на успіх у малій війні

Що більшу світову територію охоплюватиме війна і що більше засобів треба буде супротивникові розпорошувати по щораз нових і нових територіях, то все менше військ він зможе задіювати тривалий час для розбудови своєї влади на захоплених територіях. Мабуть, супротивник таки впорається із завданням відносно швидко розбити невелику армію, проте, у порівнянні з зусиллями, які доведеться докладати для стримування затятої малої війни, що вестиметься роками на певній території, успіх його не буде значним.

З досвіду відомо, що успішне долання малої війни вимагає кількакратної переваги в чисельності піхоти. Ба більше, тривалий успіх може забезпечити тільки добра піхота. І таку кількакратну перевагу в піхоті не замінить навіть застосування значної кількості якнайсучаснішої важкої техніки (танки, літаки), адже в малій війні техніка ніяк не замінить людину.

Виставивши у малій війні навіть 30 тис. осіб (що не становить і 10% регулярної армії), ми змусимо супротивника тримати в країні щонайменше 100-150 тис. осіб (що відповідає чисельності 8-12 дивізій) — інакше стримувати малу війну просто не вдасться.

Ось отримані емпіричним шляхом приблизні цифри: на 1 км2 захопленої території потрібно 2 особи з окупаційного війська. Тож передумовою припинення малої війни (загальної зачистки) буде п'ятикратне збільшення кількості таких «осіб».

Оскільки захоплено буде не лише Швейцарію, то супротивник потребуватиме в інших місцях ще більшої чисельності окупаційних військ. А одночасне ведення війни з якоюсь світовою державою додатково збільшуватиме наші шанси вистояти у малій війні, хоч і як безнадійно це не видавалося б на перший погляд.

Як би там не було, а організований по всьому вільному світу партизанський рух може шляхом відчутного сковування сил супротивника значно полегшити арміям їхню боротьбу. Окупація Європи або принаймні використання її ресурсів стануть практично неможливими, якщо всі країни розпочнуть малу війну і вдадуться до цивільного руху опору.

* * *

Якщо швейцарська армія зламається, капітулює і потрапить у полон (тобто в «рабство»), супротивникові нічого не коштуватиме, задіюючи відносно невеликі власні ресурси і допомогу «п'ятої колони», що існує і в нас, «принести мир» у деморалізовану країну, реорганізувати й використати наш економічний потенціал для своїх військових цілей.

Припинення боротьби і цілком помилкове віддання себе неуникненній долі лише піднімуть шанси на успіх (на кінцеву перемогу) супротивника у його світовій боротьбі. А наші страждання тільки продовжаться і зростуть, замість того, щоби, як помилково припускалося, зменшитися чи скоротитися.

Після провалу організованого опору війська за жодних обставин не можна йти на офіційну капітуляцію. Нам слід бути готовими до обох видів війни. Саме тому, що ми слабкі і, як би нам не хотілося цього визнавати, рано чи пізно програємо агресії, спрямованій на результат. Проте програний «перший етап» аж ніяк не визначатиме нашу подальшу долю. Адже тоді розпочнеться запекла збройна мала війна і спротив цивільного населення, що триватимуть аж до остаточної поразки супротивника у загальносвітовому масштабі. Було б помилкою відмовлятися від малої війни, цієї потужної зброї, керуючись страхом, неправильним уявленням про честь, а також поспішними висновками. Насправді, мала війна становить один із найдошкульніших і найстрашніших видів зброї малої держави. Супротивник, мабуть, радісно відреагує на нашу бездіяльність, проте точно не винагородить за неї. Ніщо не є для тирана милішим, аніж добровільне складання