Читати книгу - "Русалонька із 7-В та загублений у часі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Раптом звідкись іздалеку почулась музика. Якийсь невідомий піаніст спершу ніби розминався, граючи гами. Потім, після кількох фальшивих нот, на світ усе-таки вирвалась рівна красива мелодія. Мелодія заполонила ніч дивними ніжними звуками. Софійка не витримала й навшпиньки підійшла до напіврозчиненого вікна.
Грали десь поза табором. Із-за отого ліска. Грали гарно і сумовито. Від музики місячне сяйво наче осипалося й осідало на деревах, на сусідньому корпусі, на високому паркані.
— Та це ж — «Місячна соната» Бетховена! — вигукнула раптом.
Аж сама подивувалася власній музичній кмітливості:
— Так-так, «Місячна соната»!
Місяць, котрий догори ногами був би схожий на перший Ростиків зуб, тепер відповів Софійці півмісяцем своєї молодої усмішки.
«Щастить же мені на ці місячні ночі!» — зраділа подумки. Адже віднедавна вже їх не боялась. Навіть коли повня.
Весь «НатАлінОляДашІлонаРит…» корпусу номер чотири спав. І не бачив, як у довгастому проході між ліжками танцювала під далеку мелодію худенька дівчинка з розпущеним волоссям.
Може, то танцювала русалка?
3. Злети і падіння — день наступнийОх, і занудна ця Алла Іванівна! Ледве ублагала її відпустити на пошту. І то: наказала йти не під час, а після обіду. І не самій, а з кухаркою, що якраз вирушає до магазину по продукти.
Тим часом у таборі проводився конкурс малюнка на асфальті, у якому Софійка ненароком ще й відзначилась. Хоча починалось усе не так уже й гладко.
Тема: літо і дружба. Не дуже розженешся! Ну, квіточки, метелики як представники літа — це простіше. А друзі? Софійка вперше виявила, що не має подружок. А малювати всяких хлопців на зразок Сашка — не так зрозуміють.
Врешті-решт зобразила Чорнобілку.
— Який симпатичний песик! — запищали дівчата, з’юрмившись над юною художницею.
От і дружи з такими! Що того не зрозуміли б, що цього…
Зате коли Алла Іванівна попросила намалювати по центру сонце, Софійка перевершила всіх.
Бо хто не брався, у кожного сонце виходило якимось кривобоким. А вона присіла, обкрутилась навколо себе, тримаючи крейду у витягнутій руці. От вам коло — рівнісіньке!
Всі тільки ахнули.
— Молодець! — похвалила вожата. — А тепер протягнімо від нього промінці до окремих картинок! Усі ми — діти Сонця! Вийдуть справжні Літо і Дружба!
Захоплено кинулись проводити промені.
— А ти винахідлива! — почула біля себе голос.
Ой, який опецьок! Бідолашний! Чому він не худне? За нього ж ніхто заміж не схоче!
Змірявши сердегу співчутливим поглядом, усе-таки спромоглась на ввічливе:
— А-а-а, дрібниці.
Коли оголошували переможців, серце тривожно затріпотіло.
— Перемогла… — При цих словах старшої вожатої Софійка скромно опустила голову і підготувалася ступити крок. Яким буде приз? Набір олівців? Альбом для фотографій? А може… мобілка, може?
— Перемогла… дружба-а-а! — радісно вигукнула старша вожата.
Всі трохи ніяково загули: видко, не лише Софійка приміряла на себе лаври. Такої суперниці не сподівався ніхто…
І призів нікому не довелося вручати!
Табір містився на околиці мальовничого села Леськовичі. Тож до пошти далеченько.
Вкидала конверта у скриньку з особливою пильністю.
— У вас, мабуть, є школа мистецтв? — Софійка не була дурна й чудово розуміла, що варто замилити очі хитрій поштарці, яка прикидається, ніби дуже зайнята якимись бандеролями.
— Га? Яка школа мистецтв? У нас і просту школу скоро закриють, бо дітей усе меншає!
— А хто ж тоді учора вночі так гарно грав?
— О, доцю, не питай!
— А все таки?
— Ой, то, доцю, наш знаменитий…
— Не залякуй дитини! — зненацька втрутилась кухарка. — Не бачиш: воно собі городське, приїхало й поїде. І так худе й щупленьке, а після твоїх балачок зовсім їсти перестане!
Поштарка вмовкла і повернулась до своїх бандеролей.
Зворотним шляхом Софійка скоса позиркувала на обвішану торбами кухарку.
— Допомогти? — просокорила запобігливо.
— Куди тобі щось нести! — зневажливо кинула жінка. Проте дала одну сумку — легшу, з батонами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалонька із 7-В та загублений у часі», після закриття браузера.