Читати книгу - "Герб життя, Народні"

іде до нього. Та хлопець мовчки доторкнув його квіткою і цар упав сонний.

Тоді хлопець гукнув на всі чотири боки дужим покликом – зійшлися люди з усього царства. Зв’язали сонну сторожу і царя, та й повели на майдан – на праведний суд. Довго придумували, яку кару завдати цареві. І не могли ніяк придумати, рівнозначної його злочинам. Тоді із натовпу вийшов дід, що колись порадив жінці, як звільнити країну від горя. Він сказав:

– Ще як був живий наш покійний добрий цар, сусідський все важив на нашу країну, щоб завоювати собі. Але боявся іти війною. Тоді викликав чаклуна, щоб той щось придумав. А злий чаклун підкинув нашому цареві заворожений плід, від чого народився цей виродок. І ось зараз сусідський цар уже готовий іти війною на нас. Бо війська ж немає – дітей винищив клятий виродок. Хай же карою йому буде безсмертя і всі ті муки, що витерпіли від нього наші діти. Доторкнися, хлопче, квіткою до виродка.

Тільки підніс хлопець-визволитель квітку до царя – з нього стався дикий звір: волохатий, страшний. Кинувся геть від людей.

Довго ночами чули люди дикі крики колишнього царя-виродка, що корчився у страшних муках.

Знову над краєм стало сонце волі, щастя і радості. Залунали пісні, що славили хлопця-визволителя, а також матір, що зуміла зберегти йому життя.

І намалювали люди на гербі своєї країни Матір і дитя, осяяні яскравим сонцем. У хлоп’ячих руках яскравіла квітка, а біля їхніх ніг лежали два ведмеді.