Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

1.1

Цієї ночі я практично не спалю й періодично змушую свій телефон мандрувати все тією ж стежиною, але усі мої намагання марні — Стас поза зоною. 

Тривога не залишає моє серце навіть на одну недовгу мить, і я майже впевнена: щось трапилось. 

Коли починає сіріти, ловлю себе на тому, що готова молитися, щоб чоловік, який обіцяв кохати завжди, залишився у коханки. Тому що усі інші причини, через які він міг не з’явитися вдома і не попередити, здаються мені найжахливішими. 

Щойно перші промені сонця торкаються сонної землі, я підриваюся від дуже поганих думок. 

Невелику частку ночі мені вдалося поспати, хоч сон і був не з кращих: поверхневим, тривожним, неспокійним. Сновидіння… вони теж не тішать, але ті моменти, як виявилося, були найкращими, адже далі суцільні нерви та вагон не найкращих думок! 

Ще частину ночі я валяюся у здогадах: Стас мене зраджує, чи має важливу справу?

Перший варіант безглуздий, адже мій чоловік кохає мене, обожнює, але до ранку я вже так не думаю. 

Другий варіант доречніший, але Стас завжди знайде хвилини, щоб набрати мене чи просто написати кілька слів у повідомленні, а тут тиша…

Тільки-но фірма, у якій працює мій чоловік, розпочала робочий день, я знову  берусь за старе. Цього разу мені щастить — відповідають доволі швидко, але на цьому везіння завершується: мене запевняють, що Стас Юрійович пішов з роботи раніше, ніж зазвичай, не те щоб затримався. 

Користуючись нагодою, прошу, щоб мене з'єднали з Дороніним Андрієм, другом Стаса й начальником в одному обличчі, але його теж немає. Зі слів секретаря, чоловік полетів в іншу країну і буде тільки сьогодні ввечері, не раніше. 

У мене надія лише на нього.

Рівно з того моменту, як я чую ці слова та прокручую кілька разів у своїй голові, на мене починає накочувати істерика. Повільно. Хвиля за хвилею, і незабаром я тону!

Це було ще вранці, а зараз сонячне проміння знову цілує землю й потроху зникає за горизонтом. Зараз я на самому дні. Під потоком бурхливої води, у якій плаває гримуча суміш, що рве мою душу на шматки. Шар за шаром! Безпощадно розриває мою плоть своїми кістлявими руками й, діставшись до душі, сіє у ній паростки хаосу. 

З урагану істерики мене витягує звук домофона.

Радий вітати вас у моїй історії. Перша книга, буду радий вашій підтримці. За коментарі та вподобайки окрема подяка! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍