Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

– Зрозуміло…  Зіпсував мені ранок, хочеш зіпсувати і весь день!

– Не потрібно заперечувати, мій хлопчику, – схвильовано втрутилася в розмову Естелла, – Роби так, як велить батько.

Мати, безсумнівно, авторитет безумовний.

Приречено зітхнувши, Адвіан підійшов, взяв безвольну руку королеви Естелли і з повагою її поцілував. А вона з невимовною ніжністю скуйовдила його густе волосся.

– Добре, мамо... Одного не розумію, навіщо було виносити двері, – принц покривив чітко окреслені губи і швидко пішов коридором.

За кілька хвилин замок перестав трястися, і все в ньому заспокоїлося.

Царське подружжя повернулося до своїх кімнат. Король Ектор був  темніший  за  дощову хмару.

– Гадки не маю, що робити з нашим сином, – скрушно сказав він дружині, – У нас і без нього багато турбот. Учора Маріл виявив ще одне пророцтво. Дуже мало надії на те, що воно – останнє. 

– Це вже четверте, – похитала головою Естелла.

– Маріл скоро буде тут із пергаментами. Тому мені потрібен Адвіан.  Нам необхідно прийняти правильне рішення і врятувати наше королівство від загибелі.

– Я розпоряджуся щодо сніданку, – Естелла з любов'ю подивилася на чоловіка, – Після сніданку будь-які рішення приймати легше.

– Ти маєш рацію, моя люба, – відповів Ектор і з вдячністю поцілував бліді й тонкі губи дружини.