Читати книгу - "Життя поспіхом, Сінторас Ватерлей"

З’явився новий сновидець.

— Я був найрозумніший в школі, проте зараз я взагалі нічого не можу, як таке сталося?

— … — мовчав у відповідь Екзорд.

— А біс з ним, я просто перекваліфікуюся в наркомана та почну жити щасливо.

— Юро, ти працюєш у цьому міністерстві, а ну проснися негайно. Ти не хочеш? Гаразд, я зайду і розбуджу тебе прямо зараз, Шістко, наступного опитаєш ти. — сказав Екзорд.

З’явився новий сновидець

— Вітаю, як вам живеться? — спитав Екзорд.

— Мені? Щасливо, батьки автомобіль з квартирою подарували на 18-річчя, скаржитися немає на що.

— Справді? А що цікавого відбувається?

— Та таке, звичайне життя розробника програмного забезпечення: пишу код і кидаюся камінням в тих хто просить поремонтувати пральну машину.

— Ви умієте її ремонтувати?

— Так умію, проте кидатися камінням не перестану.

Почалася інша розмова.

— Я не хочу просинатися, навколо усе робить мені боляче, навіть засинання, будь ласка, я не хочу просинатися.

— Я можу спробувати зробити сон приємніше, проте я не можу зробити так, щоб ти не проснувся.

— Покаліч мене так, щоб я спав вічно.

— Від цього краще не буде.

— Звідки ти знаєш? Ти взагалі спиш.

З’явився новий сновидець.

— І це все на, що ви здатні? Клята сестра будеш знати як викидати мою мікрохвильовку у вікно.

— Мені потрібно знайти інструкцію, — сказав Валентин.

— До мікрохвильовки? — поцікавився сновидець.

— Ні, до того, як злиняти з цієї непотрібної роботи, так щоб ніхто не помітив. Де Екзорд ходить?

З’явився новий сновидець.

— О, привіт давно не бачились, як перші враження від роботи? — голос сновидця змінився на голос Екзорда

— Хто ваш начальник?

— Якийсь представник міністерства, я ніколи не запам’ятав його імені, проте він приходить сюди раз у пів року. У князівстві снів не так багато бюрократів, щоб ходити частіше, до того ж сни не записують і у начальників немає жодного способу перевірити наскільки продуктивним я був.

З’явився новий сновидець.

— Я зараз на дуже паскудному весіллі.

— Співчуваю, — сказав Валентин.

— Та не треба, я тільки поїсти й прийшов.

— А яким чином наречені відносяться до вас?

— Наречений мій син, о, вони говорять тост, до зустрічі.

Валентин не бачив жодних краєвидів навколо, проте він постійно уявляв собі, що навколо нього стоять сірі гори. 

— Вам зарплату хтось платить начальнику? — поцікавився Валентин.

— Ні, проте я дуже гарно почуваюся без неї, все-таки все, що мені потрібно це доглядати за цим маєтком, проте тут немає знайомого тобі пилу чи бруду, достатньо просто покласти килимок для ніг та примушувати кожного відвідувача надягати рукавиці, до речі я дозволяю тобі зняти твої.

— До речі, про місцевість, як вона виглядає?

— Місцевість це просто нудні різноколірні краєвиди з жирафами та єдинорогами нічого особливого, я тобі обіцяю. Просто не звертай уваги на краєвиди, бо твоя голова перегріється, чи можу я тебе попросити поглянути які сорти чаю лежать у міністерстві фінансування — це допоможе нашій продуктивності.

— Буде зроблено. У мене питання якщо я душа 62, то це значить що душа існує?

— Друже, мені начхати, неси мені клятий чай.

Валентин дійшов до розвилки, проте перед його чуттям постала незвичайна картина для цього світу — шлях був заповнений натовпом, що не міг пройти, довелося б стояти кілька днів, щоб просто протиснутися тут, та ще був обхідний шлях, проте доведеться йти кілька тижнів.

Валентин вирішив поцікавитися думкою сновидців.

— Вітаю, ви той начальник? У мене є проблема: є швидший, проте незручний шлях та довгий, проте гарантований, проте у будь-якому випадку нагорода не гарантована, а я дещо втратив особисті почуття, щоб вирішити самостійно.

— Просто продовжуй йти, куди тебе тягне своє серце, роби це щодня, ти точно дійдеш до своєї перемоги.

— Хіба ви не були підвищені за свої заслуги?

— Мене підвищили, бо я до начальника підлизувався кілька років, я всім розказую, що я хороший лідер.

— Ти не можеш брехати, відповідаючи мені?

— Це мій сон. Хто дізнається про мою брехню?

— Абсолютно ніхто, я згоден. Вітаю, батьку, що незадоволений життям, кудою ви порадите мені піти довше, проте гарантовано, чи швидше, проте гірше.

— Мені чхати, просто відчепися, взагалі кожен лізе до мене зі своїми проблемами!

— Вітаю 18-літній хлопчина. Як ти? Не має значення то, що порадиш?

— Ситуація звучить вкрай загально, є ще якась інформація?

— Я фізично не можу дістати більше інформації, мій хазяїн чомусь дуже суворий з приводу того, що я повинен бачити та, що я повинен знати.

— О, ну тоді погано бути тобою, що я можу сказати.

З’явився новий сновидець.

— Ну, так що ти мені порадиш зробити, той що хотів спати вічно.

— Йди коротким шляхом, там висока ймовірність, що тебе затопчуть та ти впадеш у кому.

З’явився новий сновидець.

— Екзорде, чому ти хочеш продовжувати мені наказувати, чи не віддаси ти мені наказ піти кудись?

— Розбирайся сам, це не моя проблема, проте без відповіді міністерства не повертайся.

З’явився новий сновидець.

— Я вже ні на що не сповідаюся, проте яка ваша порада людина, яку я не бачив ніколи?

— Ну з того, що ти говориш варто оцінити свої здібності, якщо у тебе є час, то має сенс піти довшим шляхом, проте якщо додатково результату це не дає, краще зекономити собі час та піти коротшим шляхом, якщо небезпека відсутня і ви відчуваєте, що маєте достатньо сил.

— О, зачекайте, а ви хто?

Проте сновидець змінився.

— Так от я хотів би доповісти, що я обираю піти довшим шляхом та зуміти пройти через усі неприємності повільно, — сказав Валентин Екзорду.

— Ні, ти підеш коротким шляхом та не будеш пудрити мені мізки.