Читати книгу - "СценарІй , Arachne "

Максим: (скептично) А що говорить про "серйозність" цього зникнення? Може, ваш художник вирішив влаштувати творчу відпустку?

Містер Грей: (уривчасто) Марко мав незвичайну звичку. Він завжди залишав записки, де б не знаходився, як свого роду "творчі нотатки". Вони зникли. До того ж він сам часто говорив про якихось "ворогів мистецтва". (Усміхається) Це звучало по-дитячому, але тепер… Тепер мені не здається це смішним.

Максим: (нахиляється вперед, заінтригований) То ви думаєте, що хтось хоче зірвати виставку? Чи Марк просто захопився якоюсь темною стороною життя? І навіщо вам потрібний я?

Містер Ґрей: (з натиском) У мене є ім'я, репутація. Мені не потрібні сенсації та чутки, лише спокійне вирішення проблеми. Я хотів би, щоб ви знайшли його тихо і... швидко. Ваш гонорар не буде обмеженим.

Максим: (посміхається) Репутація, отже. Все зводиться до того, щоб світ подумав, що ви рятуєте мистецтво. Знаєте що, містере Ґрей? Назвемо речі своїми іменами. Ви боїтеся за свої гроші.

Містер Грей: (помітно напружується, але залишається чемним) Ви мені подобаєтесь, містере…?

Максим: (невелика пауза) Просто Максим.

Містер Грей: Що ж, тоді, Максиме, я вважаю, ми домовилися?

Максим: (знизує плечима) Гаразд, я подивлюся, що можна зробити. Тільки врахуйте - якщо я знайду його, мені неважливо, що він скаже про вашу галерею.

Містер Грей: (посміхається) Просто знайдіть його, решта моя турбота.

Максим: (пауза, дивиться на містера Грея) Отже, домовились. Почнемо з його оточення. Адреси, прізвища, звички – все, що у вас є. Що менше секретів, то більше шансів, що я його знайду.

Містер Грей: (швидко) Я надішлю вам всі необхідні дані сьогодні ж. І ще... Якби знадобилася допомога — звертайтеся. Гроші – не проблема.

Максим: Гроші завжди проблема, коли їх забагато. (Закриває блокнот) Ви отримаєте те, за що заплатили.

Містер Грей: (Киває) Я на це сподіваюся. Чекаю на новини, Максиме. Сподіваюся, добрих.

Максим: Я також.

Нотатки з діалогу:

Максим висловлює свою цинічну натуру, особливо в іронічних репліках, що стосуються "високих" тем на кшталт мистецтва та грошей.

Містер Грей здається холодним і трохи гордовитим, його мотиви неоднозначні, але він явно стурбований грошима та репутацією, а не долею самого художника.

Напруга між героями - класичний прийом, який показує, що вони з різних світів, і створює цікавий початок для інтриги.

СЦЕНА: ПЕРША ЗУСТРІЧ З ГАННОЮ

Локація: нічне місто, біля кав'ярні, де працювала Ганна.

Максим проводить розслідування, вивчає звичні місця Марка і натикається на Ганну, яка явно нервує під час розмови про художника. Вона каже, що вони були близькі, але йде, не повідомивши жодних подробиць. Максим зацікавлений нею, відчуваючи, що щось приховує.

Мета сцени: Ввести Анну та створити романтичну напругу. Глядач відчуває, що вона може бути причетна до зникнення Марка.

Опис сцени:

Максим відвідує одну з улюблених кафе Марка, сподіваючись знайти там людей, які його знали. Тут він зустрічає Ганну, яка вирізняється своєю холодною, майже відстороненою красою. Вона працює в кав'ярні і опиняється в курсі деталей життя Марка, але помітно нервує, коли розмова заходить про нього. Між ними одразу пробігає іскра, але Ганна здається стриманою і йде, залишивши Максима з підозрами.

Максим: Тут він виступає м'якше, придивляючись до Анни, хоча зберігає свій саркастичний стиль. Інтерес до неї підігрівається не лише її зовнішністю, а й внутрішнім чуттям детектива — Ганна щось приховує.

Анна: Ганна - загадкова та емоційно закрита. Вона приваблива, але тримається на відстані, що робить її образ ще більш інтригуючим. Її скритність - не просто гра, а відображення якоїсь особистої таємниці та болю. Її відповіді розпливчасті та викликають ще більше запитань.

Сцена починається з того, як Максим заходить до кав'ярні. Він зауважує Ганну, яка працює за барною стійкою. Він підсідає на високий стілець поруч.

Максим: (дружелюбно, трохи нахиляючись вперед) Не скажете, що сьогодні в меню? Жахливий день був. Потрібно щось підбадьорливе.

Анна: (стримано посміхаючись) Міцний еспресо, подвійний. Якщо день і справді жахливий, може, варто спробувати щось сильніше?

Максим: (посміхається) І мені це пропонують від фахівця? Вам що, щодня такі клієнти дістаються?

Анна: (смішок) Клієнти бувають різні. Але кожен приходить сюди по своє. І, здається, ви не виняток.

Максим: (нахиляється вперед). І ви маєте рацію, я прийшов не просто за кавою. Знаєте Марка, того самого художника? Говорять, він сюди заглядав. І, здається, спілкувався з кимось тут близько.

Анна: (стримано, відвертаючись) Дивлячись на кого ви маєте на увазі. Так, він заходив... Іноді.

Максим: Іноді? Думаю, ви могли б сказати трохи більше. Здається мені, що ви з ним були близькі.

Ганна: (пауза, озирається) А ви, бува, не з поліції?

Максим: (усміхається) Ні, я працюю сам на себе. Просто намагаюся зрозуміти, куди подівся цей хлопець. До речі, якщо він так часто заглядав до вас, ви не помітили нічого дивного перед його зникненням?

Ганна: (помітно напружується) Дивного? Можливо, так… але що дивного у житті художника?

Максим: Авжеж, вони часто... оригінальні. Але тут йдеться про щось більше, ніж ексцентричність. Кажуть, він боявся, що за ним стежать, чи що його творчість комусь не до вподоби. Вам він нічого не говорив про це?

Ганна: (трохи вагається) Марк був людиною, яка вміла тримати секрети. Він часто говорив про речі, які мало хто розумів. Іноді він був загадковим навіть близьких йому людей.

Максим: (придивляючись до неї) Тобто для вас він теж був загадкою? (Пауза) А вам не страшно? Подумати тільки, може він зник неспроста.

Анна: (відводить погляд, видно, що їй важко говорити) Страх... Марк часто казав, що страх це найкраща муза. Він... був дивним, ви маєте рацію. Іноді я навіть думала, що він спеціально лякає людей. І мене у тому числі. (тихо) Можливо, я помилялася.