Читати книгу - "Історія балерини, GorKA"

- Так стань нею. 

 

***

 

Піднялася завіса. Пролунали гучні оплески. Скільки було захвату , радості й любові у переповнених сльозами очах публіки. І це все було до появи солістки на великій сцені. 

Раптом вимкнулося світло. Темною залою пробіг промінь прожектора і зупинився на балерині, яка раптово з'явилася і плавно перебирала ногами в такт музиці. За рухами Ніколь можна було вчитуватися в сценарій її легендарного майбутнього, яке посилає сам Бог…

 - Що скажете? - Валерій зронив не одну сльозу.

 Я зняв окуляри, на які впали сльозинки. 

- Вражає. - її соло було сильнішим, ніж у моїх підопічних парижанок. 

Кільком журналістам із місцевої преси вдалося пробратися за лаштунки. Але Ніна не давала їм наблизитися до Ніколь. Їй не дуже хотілося афішувати те, що можливо ще не збудеться. 

- Кого Париж не зможе замінити балерині? - викрикнув один із журналістів і Ніколь здригнулася.

У гримерці балерина, влаштувавшись перед дзеркалом, розпустила темне волосся. З чесною відповіддю, вона могла поділитися тільки зі своїм відображенням у дзеркалі:

-Його!

І в цю секунду увійшов він. Той, який завжди розправляв її крила.

Хлопець наблизився до Ніколь з величезним букетом червоних троянд.

- Ти була неперевершеною!  

- Дякую, Вадиме! - балерина, підставивши щоку для поцілунку, переклала квіти на рояль. І коли повернулася до хлопця, її погляд застиг на розкритій оксамитовій коробочці з каблучкою. 

 - Ти станеш моєю дружиною?  - його очі були переповнені  ніжністю. 

Ніколь проковтнула  сльози й заперечно похитала головою:

- Я не можу...

Увійшла Ніна, і Вадим підвівся  з колін. Йому двічі встромили ніж у серце. Перший раз, коли він почув: "Я не можу", а другий, коли Ніні довелося вирядити його, наче якогось стороннього, ігноруючи слова й спротив.

Балерина скинула зі столу все, що на ньому було, і розридалася ридма.

- Чому я не можу? - вона схопилася за голову. - Ні, ні... Не може бути... Ні, ні... 

- Мені хотілося б обговорити... 

- Іди ти ...- Ніколь повернулася  і зірвалася на півслові. Перед нею стояв француз, важливий гість. Її непохитне майбутнє... - Вибачте, це не вам!  Вона підхопилася  зі стільця і я посміхнувся. 

- Збирайте валізи. Вважайте, що ви вже в Опері Гарньє.

 

***  

Наступного ранку до коледжу під'їхало таксі. Ми з Валерієм швидко потиснули один одному руки. Ніна випустила Ніколь з обіймів:

 -В Опері Гарньє зберуться найкращі балерини з усіх країн, але лише одна стане примою!

Перш ніж сісти в автомобіль, дівчина ще раз обернулася. Її погляд пробіг по випадкових перехожих.

 - Сідай, швидше! - Ніна підштовхнула Ніколь  в машину. - Забудь його.

Вадим вже був в  аеропорту серед натовпу. Смиренний погляд балерини несподівано зіткнувся з його глибокими чорними очима, спраглими ясності й чесності перед ними. І коли він торкнувся Ніколь, її рука вислизнула з його долоні.

 - Прошу, залишімо нас у минулому. Вибач мені. - балерина швидко ступила  на сходинку ескалатора.

Я підіймався за нею з двома валізами. Його погляд палив мені спину. Уперше відчув, що я не змінюю долі людей, а зламую.

…Враження перенести на полотно, емоції на ноти, почуття на риму він не міг, бо не мав творчої натури. Але висловити подяку за любов, яку вона дарувала, він міг тільки ще більшою турботою, увагою та любов'ю. 

Він підійшов до Ніколь. Вона лежала в його сорочці на дивані. Навіть уві сні її тіло змінювало балетні позиції. Вадим почав будити дівчину поцілунками. 

- Люба, прокидайся!Спізнишся на тренування!

 - Ще трохи-трохи. - Ніколь перевернулася на інший бік, згорнувшись калачиком. 

- Ти хочеш побачити розгнівану Ніну? Прокидайся! - балерина лише потягнулася, і тоді він накрив її собою, цілуючи. - Прокидайся!...

- Прокидайтеся! - я торкнувся до її плеча.

 Ніколь тягнулася до мене з обіймами, поки не розплющила очі.

 - Ой! - її бліде обличчя почервоніло.

Літак сідав на посадку. 

- Ласкаво просимо в Париж! - пролунало французькою.

 

***

 

Ніколь була сильна як в класичному, так і  сучасному балеті. Вона майстерно поєднувала два направлення, це було щось особисте, я б навіть сказав інтимне для неї. В першому стилі  вона виражала якусь внутрішню досконалість, яка регулювалася її світобудовою. У наступному - недосконалість через навколишні перепони. Я разом з нею відчував цей біль, за яким крокує смирення.