Читати книгу - "Рік у місті, Марі Маас"

Розділ 2

Аліна: Пошук себе

Аліна приїхала до великого міста три місяці тому. Після закінчення художнього інституту в провінції вона зрозуміла, що її творчість там нікому не цікава. Одного ранку, зібравши кілька валіз і свої картини, вона вирушила у невідоме місто з мрією "знайти своє місце".
На новому місці все виявилося складніше, ніж вона уявляла. Маленька орендована квартира з вологими стінами й одне вікно. Підробіток баристою у місцевій кав’ярні, який майже не залишав часу на малювання. Декілька невдалих спроб влаштувати свої роботи на виставки – всі вони завершувалися відмовами, через що вона почала сумніватися у власному таланті.
Одного дня, повертаючись з роботи, Аліна побачила оголошення: маленька галерея шукала нових художників для експериментальної виставки. Її шанс здався їй майже нереальним. Але вона ризикнула, відправила свої роботи і… отримала запрошення.
Готуючись до виставки, Аліна сподівалася, що хоча б кілька людей побачать її творчість. Але навіть у день відкриття їй було важко повірити, що це щось більше, ніж просто ще одна спроба привернути увагу у величезному світі.

Максим: Прагнення контролю
Максим був у місті вже багато років. Випускник престижного архітектурного факультету, він побудував успішну кар’єру: працював над великими проєктами, мав високу репутацію серед колег і клієнтів. Здавалося, у нього було все, чого можна бажати.
Але життя Максима вже давно втратило кольори. Після розриву з нареченою три роки тому він закрився у собі, обмеживши своє існування роботою й чітким розкладом. Він жив за правилами, де все було під контролем: ранковий фітнес, каву завжди брав в одному місці, дні були розписані до хвилини.
За іронією долі, в цей день усе пішло не за планом. Після невдалої зустрічі з клієнтом, який наполягав на "стандартному дизайні" замість творчого рішення, Максим вирішив піти пішки й розвіятися. Його захоплення архітектурою завжди було пов’язане з емоціями, але тепер він відчував, що кожен новий проєкт – це просто робота.
Проходячи повз маленьку галерею, він вирішив зайти – спочатку тільки тому, що надворі почався дощ. Він навіть не очікував, що проведе там більше п’яти хвилин.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍