Читати книгу - "Планета моєї осі, Бетані Бае"

Вона калатала лід і мимоволі втратила себе в тих роздумах. Вона часто втрачала себе там, в тому «сонячному місті», і їй було так само пасмурно там і холодно, невже сонце не палило їй шкіру? Невже воно не дарувало їй свого тепла?

Я не надовго, – в решті відповіла красуня. Шкода. – здавалось, що надія в його очах ставала тьмянною з кожною секундою. Можна зробити ковток? – великі сірі очі настирливо, наче з допитом дивились у очі навпроти. Звісно, – він передав їй склянку, і вона зробила ковток. Все одно гірко, – трішки скривившись відповіла дівчина. Я вже й не відчуваю. Але все одно любите пити без льоду. Лід – це просто вибір. Одна із характеристик яка робить нас тими, ким ми є. І не страшно вам, стояти перед ситуацією вибору, що змінить усі ситуації вибору в майбутньому? – з великою цікавістю запитала дівчина. В цьому і ховається краса, – тепер чоловік посміхався ширше, впевненіше. Мені лячно стояти перед вибором, – вона опустила очі. Вас лякають майбутні наслідки? Так, і те, що мій вибір комусь нашкодить, – вона і досі не підняла очі. Якщо не говорите ім’я, то можливо хоча б вік скажете? 23, мені виповнилось 23, – тепер вона підняла на нього очі, проте, чомусь вони стали сумнішими. Ви ще така юна, у вас ще все життя попереду! Ви говорите так, наче вам вже 40 і у вас життя закінчене. Вік не визначає вас, адже я можу бути настільки ж нащасною наскільки й ви, хоча у нас буде велика різниця у віці. Я можу вилікуватись від раку, заснувати власний бізнес, і мати 2-х дітей у 23, а ви не матимете нічого з цього у свої 40. То хіба вік щось визначатиме? Вік потрібний для надгробної плити і для купівлі алкоголю, у всіх інших варіаціях – це лише цифри.

Мабуть її слова щось нагадали чоловіку, нагадали або зачепили. А що він зробив у свої 30? Він обіймав керуючу посаду, але над ним завжди будуть ті, хто вище, хто краще. Він жив посередньо, посереднім він і покине цей світ.

Звідки у вас такі думки? – тепер більш серйозно, наче зацікавлено у розмові запитав чоловік. Раніше я часто про це думала, так само як і про сенс життя. Інколи я думаю так сильно, що після цього відчуваю себе втомленою, і, наче груз цілого світу лежить на моїх плечах. Ваші плечі не витримали б такого грузу, та й не створені вони для цього. Я б сказав, що вони створенні для чогось прекрасного, – мрійливо відповів чоловік. Звучить так, наче ви фліртуєте зі мною, – ніяково випалила із себе білявка, зімкнувши руки в замочок і поклавши їх на оголені коліна. В такому разі я роблю це вперше. У вас гарно виходить, я б сказала, що ви читали книгу, накшталт «1000 способів щоб завоювати жіноче серце», – вона сміючись відповіла. Я не думаю, що ваше серце можна завоювати так просто. Ви занадто хорошої думки про мене, – незнайомка піднялась зі свого крісла і зробила крок в сторону чоловіка.

Секунда і її губи доторкнулись до його гарячих губ. Чому він навіть не поворухнувся? Чому його серце пропустило декілька ударів? Відповідей не було. Секунди вистачило: щоб його життя наповнилось фарбами, щоб в його життя увійшов сенс. Незнайомка ступила крок назад і поглянула в його очі при цьому запитавши:

Ви ще досі хорошої про мене думки? Думаю, я думаю…Так, хорош.. – вона не дала йому закінчити.

Цього разу вона не просто доторкнулась до його губ своїми, а настирливо розкрила їх при цьому опустивши свою лодоню на його ногу. Небезпечно. Це було небезпечно близько. Його цілувала не просто дівчина, його цілувало саме Сонце. Гаряче, сильно, опікаючи сильніше за алкоголь, що залишився на його вустах. З рештою вона відступила від нього і повернулась на свій стілець, наче нічого не відбулось.

Прикро, що Сонце завжди буде самотнє, – це було перше, що він хотів сказати. Чому вам прикро? Жодна планета не зможе й секунди проіснувати будучи катастрофічно близько поряд із Сонцем. Хіба Меркурій не є тією планетою, що найближча до Сонця? Вся поверхня Меркурію розплавлена, жодного життя, і жодної любові там не має. Але чому ви переживаєте за Сонце? Ви мені його нагадуєте, – він сказав це і нарешті допив свій віскі із льодом. Тому що я з Півдня? – з цікавістю запитала дівчина. Я подумав, що ви схожі на Сонце у першу секунду як ви зайшли до пабу. Ви говорите це мені, бо я вас поцілувала? Певною мірою так, і певною мірою тому що в мені є сміливість після двох склянок віскі. Хочу зазначити, що цілувати вас було приємно. Я давно, ну… я давно нікого не цілувала, – її руки почали хаотично перебирати в руках ламкі кінчики білявого волосся, – якщо чесно, я вперше, я сьогодні вперше поцілувала чоловіка. Отакої, а що ж ви робили до цього моменту? – він виглядав напрочуд здивовано. Я не хотіла, тобто я ніколи не хотіла цілувати тих, з ким розмовляла, ви напевно не розумієте про що я.