Читати книгу - "Невидимі сліди, Марі-Анна Харт"

Але Елен має зовсім іншу версію тієї історії. Вона часто згадує той момент з певним жалем, пояснюючи, що вона просто не могла залишити його самотнього в такому стані. Вона боялася, що з ним може статися щось погане, і що потім її мучитиме почуття провини. Вони часто сперечалися на цю тему, намагаючись довести свою версію тієї ночі.

Цей момент, хоч і був смішним, став основою їхнього знайомства, яке, з часом, переросло в міцні стосунки. Уже два роки вони разом, і їх можна сміливо назвати щасливою парою.

Але був ще один момент, що не давав Рону спокою. Його дратувала постійна присутність Кейт, кузини Елен. Спочатку Рон не бачив проблеми в тому, що Кейт часто була з ними. Вони разом ходили в кіно, сиділи в кафе і відвідували бари. Спільні поїздки та моменти, здавалося, мали би зближувати. Та з часом він відчув, як це почало його виснажувати.

Кейт завжди була поруч, і це почало обтяжувати його. Він відчував себе ніби в пастці — всі їхні зустрічі ставали неможливими без її присутності. Що більше часу проходило, то важче ставало терпіти її постійну компанію.

І це ще більше мучило Рона, адже саме він, щоб позбутися цієї ситуації, два роки тому вирішив допомогти Кейт. Він попросив Йєна запросити Кейт кудись на прогулянку, наче просто як друзі. Спочатку все йшло чудово. Йєн і Кейт гуляли разом, і Рон, нарешті, міг насолоджуватися часом наодинці з Елен, без зайвих переживань. Вони проводили чудово час разом, сміялися, насолоджувалися спільними моментами, і Рон навіть почував себе спокійніше, бо здавалось, що все вийде так, як він планував.

Але все змінилося, коли Кейт несподівано закохалася в Йєна. Це було щось більше, ніж просто симпатія — це була справжня закоханість, а Йєн не відповідав на її почуття. З кожним днем ситуація загострювалася. Випадок на вечірці став останньою краплею. Після нього над Кейт почали глузувати в соціальних мережах. Хоч Кейт намагалася показати, що все в порядку, але її очі видавали біль. Йєн  ображався  на Рона, відчуваючи себе винуватим у всій ситуації. Кейт ставала все більш замкнутою. Вона більше не відвідувала ті місця, де був Йєн, і навіть коли її запрошували прогулятися, вона знаходила виправдання, щоб залишитися вдома. Її день тепер починався і закінчувався у бібліотеці, або в її кімнаті, де вона могла сховатися від реальності. Це стало причиною сварки між Елен і Роном. Елен була на межі вибуху. Вона злилася на Рона за те, що він дозволив всьому цьому статися, не бачачи, як сильно це все болить Кейт. Її емоції були зрозумілі — вона не могла пробачити йому, що такий непередбачуваний результат виник через його допомогу. Хоч після тієї вечірки минув вже рік і все наче  налагодилося, але  Рон відчував, що саме він став причиною того, що Кейт уникала їхнього кола друзів. І це його мучило. Особливо після того, як Елен розповіла йому про тяжкі моменти з минулого Кейт, які він навіть не здогадувався. Рон відчував свою відповідальність, і навіть тепер, перед розмовою з Йєном, він не міг позбутися цього почуття провини.

Можливо, все це було помилкою, і він вже не був певен, чи варто брати Кейт з собою. Він стояв перед дверима і вагався, чи не краще було б просто залишити все як є. Але раптом двері відчинилися, і Рон вийшов з роздумів.

— Я вже почав думати, що ти завис. Чому стоїш перед моїми дверима, як статуя, і не заходиш? — запитав Йєн, підходячи ближче і кидаючи на друга здивований погляд.

— Просто думаю… — Рон тихо пробурмотів, не зводячи погляду з підлоги.

— Для тебе це рідкість. Якщо хочеш, я повернуся до себе, а ти ще постій і подумай. (Йєн засміявся, але коли побачив сумний погляд друга, перестав). Кажи вже, бо я починаю думати, що ти щось зробив

— Нічого не зробив. Просто вчора в мене виникла ідея, але сьогодні я вже не впевнений.

— Ну, з ідеями у тебе завжди було туго. Але якщо ти вже почав, то давай, викладай.

— Я планую взяти з собою Елен у поїздку.

— Чудово, чувак, не розумію, в чому проблема.

— Проблема в тому, що Елен не хоче їхати.

— Ну, тут я тобі допомогти не можу. Якщо твоя ідея полягала в тому, щоб її викрасти, то я пас. Ти хоч і мій найкращий друг, але у в'язницю через тебе я не сяду.
— Дуже смішно.

Йєн подивився на друга, розуміючи, що зараз Рон не готовий до жартів

— Я подумав, може, цього року ми візьмемо з собою Кейт на відпочинок. Це може бути для нас усіх гарним початком, і я знаю, що це не просто. Але я вважаю, що це може бути хорошим рішенням.

Рон вимовив ці слова майже пошепки, але одразу побачив, як реакція Йєна змінюється. (Йєн миттєво перестав сміятись, його обличчя стало кам’яним.)

— Ти правий, це погана ідея. Один раз я вже підтримав твою ідею, і більше на таке не погоджусь. Я готовий на все заради тебе, але… я не хочу знову через це все проходити.

— Зрозумій, без Кейт Елен не поїде. Її батьки будуть проти. Це важливо для мене — провести час з Елен. — Рон виглядав серйозно, його погляд став твердим, але серце все одно билося в ритмі переживань.

— Я не хочу  жити під одним дахом з Кейт. — Йєн зітхнув.

— Ви будете в різних частинах будинку, навіть не зустрінетесь, можливо. — Рон намагався заспокоїти друга, але його слова звучали все менш впевнено.