Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Епізод

Дві тисячі чотирнадцятий рік, планета Марс, десь у долині Марінер.

Овальна кімната білого кольору. Все навколо здавалося неймовірно стерильним, настільки стерильним, що це виглядало майже неможливим. У кімнаті не було вікон чи інших елементів, та кімната в любий момент могла стати прозорою чи навпаки.

Три постаті знаходилися всередині, і лише одна з них була людиною. Дві інші були гуманоїдами з іншої галактики та іншої цивілізації. Їхнє спілкування важко було назвати саме спілкуванням, це більше нагадувало створення реальних образів на основі нейронних зв’язків мозку, що передавалися безпосередньо іншій істоті прямо в її нейроні зв’язки, таку передачу інформації неможливо було якось інакши інтерпретувати, як це можливо у спілкуванні звичайних людей яка зазвичай використовує при передачі інформації у спілкуванні  від сорока до шістдесяти біт на секунду або використовуючи гаджет для смс зі швидкістю вісім біт на секунду, в той момент, ці гуманоїди передавали за цей час так сказати телепатично від мегабіт до гігабіт на секунду, це не можливо передати це лише можливо відчути, почути впіймати всі образи в такій спосіб спілкування. Для них слова були зайвими — це було надто примітивно. Людство назвало б це телепатією, хоча це лише бліде уявлення про справжні фізичні здібності гуманоїдів.

Гуманоїди нагадували ті образи, що часто зображувалися в документальних фільмах і літературі: невисокі, від 97 до 120 сантиметрів, з великими чорними мигдалевидними очима та сірою шкірою, яка переливалося немов жива та нагадувала симбіозну окрему біологічну систему захисту.

Інтерпретація спілкування:

Тррее звернувся до Костянтина: — Ти розумієш, що ні я, ні Моррггз, ні навіть Наавві не можемо цього дозволити тобі, бо це порушує наші головні принципи, доктрину, кодекс альянсу та закони, які будувалися понад мільярд років.

— Але ж ти кажеш, що людство може зникнути, що воно знищить себе. Я не можу залишатися осторонь. Друзі, допоможіть, благаю вас. Моррггз, ти ж вчений, хіба тобі не цікаво? — звернувся Костянтин.

— Костянтине, ти розумієш, що можеш померти в цій капсулі. Якщо я буду відповідальним за цю операцію, моє ім’я буде заплямоване і назавжди залишиться в історії мого виду, а це неприпустимо для мене, — відповів Моррггз.

У цей момент до кімнати зайшов Наавві, один із найрозумніших і найталановитіших гуманоїдів своєї цивілізації "Аніуніуку". На відміну від інших, він носив інший біологічно-захисний костюм, який був побудований на основі його власної ДНК. Костюм, що нагадував його шкіру, мав сріблястий колір із золотистими нитками у перепліт, що перепліталися між собою і іноді підлаштовувалися під зовнішнє середовище.

Костянтин уже спілкувався з Наавві, але вперше був так близько, щоб побачити те, що здавалося неможливим.

Зайшовши до кімнати, Наавві попросив усіх заспокоїтися і промовив: — Ваші думки розповсюджуються надто далеко за межі цієї кімнати. З такими думками потрібно бути всім вам обережними.

— Костянтине, я розумію твої наміри та порив, але навіть я не можу прийняти такого рішення самостійно, — сказав Наавві.

— Наавві, що це таке у тебе на костюмі? — звернув увагу Костянтин на сяйво відзнак.

— Хммм, цікаво, але це неможливо, — здивовано подивився Наавві на Костянтина.

Тррее та Моррггз також здивовано обмінялися поглядами.

— Що відбувається? Чому ви такі здивовані? Я просто бачу якісь відзнаки, якщо правильно розумію, — сказав Костянтин.

— Так, усе вірно, — відповів Наавві, — але ти не можеш їх бачити. Це неможливо. Навіть Тррее та Моррггз бачать лише кілька моїх відзнак. Їх можуть бачити тільки ті, хто має вже такі відзнаки або ті хто здатен на подібні вчинки та при цьому вів бездоганний шлях у своєму житті. Це неймовірно, що ти їх помітив. Але зараз не про це.

— Наавві, мене це зараз не турбує. Благаю тебе, якщо ви не дасте знання які допоможуть змінити вектор людства, якщо не допоможете, людство просто самознищаться та вимруть. Уяви себе на моєму місці. Що б ти зробив для свого народу на що б ти пішов?

— На цей момент я можу лише відмовити тобі. Тут я повністю погоджуюсь із Тррее та Моррггз. Ті блоки, що встановлені в твоєму мозку, при спробі зняти їх дадуть менше однієї десятої відсотка шансу на виживання. Ти це розумієш? Ти загинеш у тій капсулі.

— Наавві, допоможіть людству! У вас є потужні технології, інші системи побудови суспільства. Благаю, допоможіть нам!

— Костянтине, ми ніколи не втручаємося в історію чи дії цивілізацій, навіть якщо вони під загрозою знищення від власних технологій. Є лише декілька доктрин допомоги та втручання в розвиток цивілізації або захисту її, але ваша цивілізація не відповідає жодним критеріям. Ваше суспільство веде агресивний спосіб життя, навіть занадто агресивний не тільки що до відношення самих до себе а і що до планети теж, і, можливо, так буде навіть краще. Вибач, але я можу запропонувати тобі залишитися з нашою експедицією, продовжити наш шлях та вчитися у нас.

— Це було б неймовірно цікаво, але якщо ви не можете допомогти людству, то поверніть мене додому. Я не зможу жити з усвідомленням, що моя цивілізація загине та скінчить своє існування.

— Хммм, цікава відданість своєму виду, але ти інший. Наразі я спробую підняти твоє питання на нараді з альянсом, аде відповідь мені вже відома. Можеш відпочити. Я обіцяю зробити все можливе для оптимального рішення, добре я спробую та нічого тобі не обіцяю, спробую умовити альянс для допомоги тільки тому що бачу в тобі великий потенціал.

— Тррее, будь ласка, зроби все можливе, щоб Костянтин був задоволений перебуванням на нашому кораблі, покажи йому кімнату, хай відпочине та відновить свій стан.

— Так, мій Анініуку, — відповів Тррее.

Наавві одразу покинув кімнату і вирушив у своїх справах.

Моррггз звернувся до Тррее та Костянтина:
— Мені теж потрібно займатися своїми розрахунками та аналізами. Сподіваюся, Костянтине, ти змиришся і зрозумієш, що іноді ми не можемо впливати на події в нашому житті, іноді у нас немає вибору для розвитку тих подій які нам так необхідні, та іноді саме це надає нам новий шлях в майбутньому.  До зустрічі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍